Торгівельне представництво , торгпредство, в соціалістичних країнах орган держави, що здійснює за межею права держави в області монополії , що належить йому, зовнішньої торгівлі . Т. п. фундирувалися за рішенням уряду і з відома іноземної держави, на території якого вони створюються. У завдання Т. п. входить представництво інтересів держави по питаннях зовнішньої торгівлі в країні перебування, сприяння розвитку торгівельних стосунків з цією країною. Т. п. регулюють і контролюють зовнішньоторговельну діяльність організацій, допущених до самостійного виходу на зовнішньоторговельний ринок; видають дозволи на ввезення в свою країну товарів, на транзит товарів через неї, а також ін. необхідні документи. На Т. п. покладена робота по вивченню загальних економічних умов і торгівельної кон'юнктури країни перебування і інформація про цьому міністерства зовнішньої торгівлі.
Т. п. — складова частина відповідного повноважного представництва і через це користується імунітетом і привілеями, що надаються повпредству (наприклад, приміщення, займані Т. п., користуються екстериторіальністю ; торгівельний представник очолюючий Т. п., і його заступники входять до складу дипломатичного персоналу). Імунітет зберігається за Т. п. і в разі здійснення ним операцій по зовнішній торгівлі; як виняток Т. п. може виступати як відповідач в іноземному суді лише по спорах, витікаючих з торгівельних операцій, увязнених Т. п. в даній країні, і притому лише в тих державах, відносно яких уряд виразив на те свою згоду. У СРСР правовий статус Т. п. визначається Положенням про торгівельні представництва і торгівельні агентства Союзу РСР за кордоном, затвердженою постановою ЦВК(Центральний виконавський комітет) і СНК(Рада Народних Комісарів) СССР 13 вересня 1933, міжнародними договорами і загальновизнаними початками міжнародного права .
