Зовнішня торгівля , торгівля однієї країни з іншими країнами, що складається з ввезення (імпорту) і вивозу (експорту) товарів. Ст т. різних країн в своїй сукупності є міжнародну торгівлю . Характер, рівень розвитку і значення Ст т. визначаються відповідним способом виробництва. У основі Ст т. лежить міжнародний розподіл праці .

  Ст т. виникла в глибокій старовині і сприяла зростанню товарного виробництва і товарно-грошових стосунків в докапіталістичних формаціях. У рабовласницьку і феодальну епохи, коли виробництво носило в основному натуральний характер, Ст т. охоплювала незначну частину продуктів виробництва і обслуговувала переважно особистий вжиток панівних класів. В період розкладання феодалізму розвиток Ст т. і зародження світового ринку (16—18 вв.(століття)) сприяли затвердженню капіталістичного способу виробництва. Найбільш широкий розвиток Ст т. отримала в епоху капіталізму, особливо на стадії крупної машинної промисловості. «Капіталістичне виробництво, — писав До. Маркс, — взагалі не існує без зовнішньої торгівлі» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 24, с. 534). Усесвітній ринок «... є базисом і життєвою атмосферою капіталістичного способу виробництва» (Маркс До., там же, т. 25, ч. 1, с. 122). Світовий ринок, будучи історичною передумовою розвитку капіталістичного способу виробництва, був в той же час і його результатом. Зовнішні ринки складають невіддільну частину капіталістичного ринку взагалі. Тому «... не можна собі представити капіталістичної нації без зовнішньої торгівлі, так і ні такій нації» (Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 3, с. 56).

  Ст І. Ленін, розбивши помилкове представлення дрібнобуржуазних економістів (Же. Ш. Сисмонді і російських народників), ніби без зовнішніх ринків і некапіталістичного середовища теоретично неможлива реалізація додатковій вартості при розширеному відтворенні капіталу, показав дійсні причини необхідності зовнішніх ринків при капіталізмі. По-перше, необхідність зовнішніх ринків для капіталістичних країн визначається тим, що «... капіталізм є лише як результат широкий розвиненого товарного звернення, яке виходить за межі держави» (там же). Крупна капіталістична промисловість виникає на основі вже існуючого, досить розвиненого міжнародного товарного звернення і широких торгівельних зв'язків між державами. Багато крупних підприємств і цілі галузі промисловості при своєму виникненні (і тим більше при подальшому розвитку) орієнтуються в тій або іншій мірі не лише на внутренній, але і на зовнішній ринок. По-друге, необхідність зовнішніх ринків пов'язана з властивою капіталізму (через анархію виробництва) нерівномірністю розвитку окремих галузей суспільного виробництва. «Різні галузі промисловості, службовці „ринком один для одного, розвиваються не рівномірно, а обганяють один одного, і розвиненіша промисловість шукає зовнішнього ринку» (там же). При цьому Ст т. не усуває і не може усунути протиріч, що виникають унаслідок диспропорційної капіталістичного господарства в рамках окремих країн. Навпаки, в масштабі світового капіталістичного виробництва анархія і диспропорційна різних галузей виявляються ще сильнішими. Тому Ст т. лише переносить протиріччя капіталізму в ширшу сферу світового ринку і, зокрема, додає міжнародний характер кризам надвиробництва. По-третє, необхідність зовнішніх ринків викликається тим, що капіталістичному виробництву властиво постійне перетворення способів виробництва і тенденція до зростання розмірів виробництва. Якщо законом докапіталістичних формацій є повторення процесу виробництва в колишніх розмірах, на колишньому технічному підставі, то «... капіталістичне підприємство неминуче переростає кордону общини, місцевого ринку, області, а потім і держави», що веде кожну галузь промисловості «... до необхідності «шукати зовнішнього ринку»» (там же, с. 57).

  Відносна вузькість внутрішнього ринку капіталістичних країн підсилює роль зовнішніх ринків і веде до загострення боротьби за ці ринки. Боротьба за зовнішні ринки загострюється також у зв'язку з прагненням капіталістів форсувати експорт товарів в економічно відсталі країни за цінами вищим, ніж на внутрішньому ринку, з метою витягувати максимальний прибуток. У боротьбі за ринки збуту капіталіст широко використовують державний апарат і поєднують методи «мирної» торгівлі з методами насильства, грабежу і розбою. Гасла «вільної торгівлі» в історії Ст т. капіталістичних країн завжди були лише прикриттям прагнення економічно розвинених країн вільно проникати на зовнішніх ринки збуту і експлуатувати менш розвинені країни, збуваючи там за високими цінами готові вироби і вивозя звідти сировина і продовольство.

  В період домонополістичного капіталізму Ст т. швидко зростала на основі залучення нових областей земної кулі до міжнародного товарообігу. До 1880 зворот світової торгівлі збільшився в порівнянні з 1800 в 10 разів і в порівнянні з 1850 — в 3,5 разу. Цей період характеризувався промисловою монополією Англії і її першенствуючою роллю в світовій торгівлі.

  В епоху імперіалізму капіталістична Ст т. придбала нові межі, визначувані пануванням монополій. Монополістичний капітал широко розвинув наступальний протекціонізм, захоплюючи зовнішні ринки за допомогою демпінгу і інших агресивних методів Ст т. Величезний розвиток отримав вивіз капіталу, який використовується для збільшення експорту товарів і захвату вигідних ринків збуту і джерел сировини.

  На розвиток Ст т. певний вплив роблять такі чинники, як географічне положення даної країни, наявність багатих і крупних родовищ корисних копалини, зручних природних шляхів сполучення і т.п. Проте, як підкреслював ще До. Маркс, вирішальне дію на формування міжнародного розподілу праці, на структуру і напрям міжнародної торгівлі надають не природно-географічні, а соціально-економічні чинники, від яких залежить, чи використовуються взагалі, якою мірою і для яких цілей природні особливості і переваги окремих країн для розвитку Ст т. Це добре видно з того, наприклад, що країни, що розвиваються, володіють величезними природними багатствами, обширною територією і людськими ресурсами, займають невелике місце в світовій капіталістичній торгівлі.

  Капіталістична Ст т. відображає потворний розподіл праці, при якій промислове виробництво і експорт готових виробів (особливо машин і устаткування) зосереджені головним чином в імперіалістичних державах, а економічно відсталі країни виступають головним чином як виробники і експортери аграрно-сировинних товарів і імпортерів промислових виробів. Створення колоніальної системи імперіалізму привело до перетворенню колоніальних і залежних країн на сировинні придатки метрополій. Фінансовий капітал останніх став експлуатувати населення колоній і залежних країн шляхом нееквівалентного обміну — продажі промислових виробів метрополій за монопольно високими цінами і викачування сировини і продовольства з колоній за низькими цінами. Переважаюча частина звороту Ст т. всіх капіталістичних країн падала на взаємний товарообіг між індустріально розвиненими країнами, населення яких складає незначну частину населення земної кулі. Так, на долю 11 капіталістичних країн — США, Великобританії, Франції, Німеччини, Італії, Японії, Бельгії. Нідерландів, Швеції, Швейцарії, Канади — перед 1-ою світовою війною 1914—18 доводилося понад 55% всього міжнародного товарообігу, тоді як населення цих країн складало близько 20% населення землі; на долю ж Китаю і Індії, де жило 40% всього населення земної кулі, доводилося не більше 5% світового товарообігу.

  Таблиця. 1. — Об'єм товарообігу капіталістичних країн (млрд. дол.(долар))

  Ст т. країн світової капіталістичної системи господарства після 2-ої світової війни 1939—45 відрізняється рядом особливостей. Значно виріс (і продовжує зростати) об'єм товарообігу Ст т. капіталістичних країн (див. таблиці. 1).

  Збільшення Ст т. відображає збільшене значення світового капіталістичного ринку в процесі суспільного відтворення. Характерний, що об'єм Ст т. зростає швидше, ніж обсяг промислового виробництва. Якщо індекс промислової продукції капіталістичних країн (1963 = 100) виріс з 86 в 1960 до 126 в 1967, то індекс фізичного об'єму експорту збільшився з 84 до 134, а імпорту —с 83 до 135. Про зміни в положенні окремих країн на світовому капіталістичному ринку можна судити з наступних даних (див. таблиці. 2).

  Таблиця. 2. — Доля окремих країн

в експортекапіталістічеського світу (%)

  Швидко зростає товарообіг індустріальних капіталістичних держав, особливо їх взаємний зворот. Доля країн, що розвиваються, в загальному експорті капіталістичного світу скорочується (у 1967 вона склала лише 21,2% проти 28,5% в 1955). Торгівля між імперіалістичними країнами, що розвиваються, служить значною мірою знаряддям експлуатації останніх, зокрема за допомогою вивозу капіталу і нееквівалентного обміну.

  Істотні зміни сталися і відбуваються в товарній структурі Ст т. капіталістичних країн. Ці зміни пов'язані з переважаючим зростанням експорту готових виробів в порівнянні із зростанням експорту сировинних і продовольчих товарів (при цьому особливо швидко зростає експорт машин, устаткування і засобів транспорту), а також з тим, що деякі імперіалістичні країни перетворилися на крупних виробників і експортерів аграрно-сировинних товарів (див. таблиці. 3.). Це ще більш погіршує положення країн, що розвиваються, на світовому капіталістичному ринку, підсилює несприятливе для цих країн співвідношення експортних і імпортних цін.

  Таблиця. 3. — Структура світового капіталістичного експорту (1968, млрд. дол.(долар))