Нормалізація (франц. normalisation — впорядкування, від normal — правильний, покладений), вигляд термічної обробки стали, що полягає в нагріві її вище за верхню критичну крапку, витримці при цій температурі і подальшому охолоджуванні на спокійному повітрі. Мета Н. — додання металу однорідної дрібнозернистої структури (не досягнутою при попередніх процесах — литво куванню або плющенню) і як наслідок — підвищення його механічних властивостей (пластичності і ударній в'язкості). При Н. нізко- і середньовуглецевій сталі відбувається розпад аустеніту з утворенням суміші фериту з перлитом або сорбітом . Фасонне сталеве литво піддають Н. для усунення грубозернистої литої структури, що обумовлює низькі механічні властивості відливань, катану і ковану сталь — для усунення відмінностей в структурі, викликаних умовами деформації і охолоджування. Режим Н. визначається температурою нагріву (аустенітізациі), часом витримки при цій температурі і швидкістю охолоджування. Температура нагріву при Н. на 20—50 °С вище за верхню критичну крапку. Час витримки має бути мінімальним, забезпечуючим рівномірне прогрівання по перетину виробу. Швидкість охолоджування на спокійному повітрі зазвичай складає 150—250 °С/ ч ; проте при Н. масивних виробів швидкість охолоджування повинна регламентуватися залежно від їх розмірів і складу стали відповідно до кінетики перетворень аустеніту. Збільшення швидкості нагріву, мінімально можливі температури і час витримки забезпечують здобуття дрібнішого зерна аустеніту і більш дисперсній суміші перлиту або сорбіту з феритом.
