Ферит
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Ферит

Ферит (від латів.(латинський) ferrum – залізо), структурна складова сплавів залоза, що є твердим розчином вуглецю і легуючих елементів в а-залозі. Кристалічна решітка – об'емноцентрірованний куб (ОЦК). Розчинність вуглецю у Ф. 0,02–0,03% (по масі) при 723 °С, а при кімнатній температурі 10 -6 –10 -7 %. Розчинність легуючих елементів може бути вельми значною або необмеженою. Легування Ф. в більшості випадків приводить до його зміцнення. Нелегований Ф. відносно м'який, пластичний, сильно ферромагнітен до 768–770 °С. Мікробудова, розміри зерна і субструктура Ф. залежать від умов його освіти при поліморфному g ® а-перетворенні. При невеликому переохолодженні утворюються приблизно рівноосні, поліедричні зерна; при великих переохолодженнях і наявності легуючих елементів (Cr, Mn, Ni) Ф. виникає по мартенситному механізму і внаслідок цього зміцнюється. Укрупнення зерен аустеніту часто приводить до освіти при охолоджуванні відманштеттова Ф. (див. Відманштеттова структура ), особливо в литих і перегрітих сталях. Виділення доевтектоїдного Ф. відбувається переважно на кордонах аустенітних зерен. При температурах вище 1390 °С у залізовуглецевих сплавах утворюється твердий розчин вуглецю в d-залозі, що має також кристалічну решітку (ОЦК); розчинність вуглецю в d-залозі 0,1%. Цю фазу можна розглядати як високотемпературний Ф. Див. також Залізовуглецеві сплави .

загрузка...

 

  Літ.: Вочвар А. А,, Металознавство, 5 видавництво, М., 1956; Бунін До, П., Баранів А. А., Металографія, М., 1970.

  Р. І. Ентін.