структура Відманштеттова, відманштеттенова структура (у металознавстві), різновид металографічної структури сплавів, що відрізняється геометрично правильним розташуванням елементів структури у вигляді пластин або голок тих, що усередині становлять сплав кристалічних зерен. Ст с. вперше виявлена англійським ученим У. Томсоном і австрійським ученим А. Відманштеттеном (A. Widmannstätten) на початку 19 ст при вивченні залізо-нікелевих метеоритів (так звані відманштеттенови фігури). Термін «В. с.» застосовувався для характеристики структури сильно перегрітої або литої сталі, в якій що виділяється з аустеніту надлишковий ферит розташовується уздовж октаедричної плоскості кристалів аустеніту; в даний час уживається при описі ін. геометрично впорядкованих структур в сплавах. Виникнення таких структур пояснюється тим, що при вторинній кристалізації і перекристалізації в твердому стані пластинчаста або голчана форма створюючих структуру кристалів і зчленування їх визначеними, схожими по атомній будові, плоскістю забезпечують мінімальну величину пружної і поверхневої енергії.
Літ.: Кащенко Р. А., Основи металознавства, Л. — М., 1949, с. 273—78.
