Ферритин (від латів.(латинський) ferrum – залізо), складний білок (металлопротєїд), в якому запасається залізо в організмі тварин і людини. Міститься в печінці, селезінці, кістковому мозку і слизистій оболонці кишечника. Вперше виявлений чехосл.(чехословацький) ученим Лауфбергером (1934) в печінці тварин. Ф. – найбільш багате залізом з'єднання в живих організмах: на один амінокислотний залишок білка доводиться біля одного атома тривалентного залоза. На відміну від гемопротєїдов, залізо у Ф. не входить до складу гема, а знаходиться в комплексі з полімерним неорганічним з'єднанням (Feo·oh) 18 (Feo·opo 3 H 3 ), міцно пов'язаним з білком. Молекулярна маса Ф. 747 000; після відщеплення залоза утворюється т.з. аноферрітін з молекулярною масою 465 000. Ф. володіє антигенною активністю. Ф., що знаходиться в слизовій оболонці оболонці кишечника, регулює всмоктування заліза його вступ в кров. Вивільнення Fe відбувається під дією відновника – аскорбінової кислоти (вітаміну С). Залізо, що поступає в кров, переноситься трансферином в печінку і ін. органи, де його надлишок зв'язується апоферрітіном. Fe, що входить до складу Ф., необхідно для синтезу гемоглобіну, цитохромів і ін. залізовмісних з'єднань. При підвищенні потреби організму в залозі відбувається швидке розщеплювання Ф. кісткового мозку, печінки і селезінки.
