Непредикативне визначення, визначення, за допомогою якого створюється або вводиться в розгляд предмет, що є одним із значень невизначеного імені («змінній»), що бере участь у визначальному вираженні. Некоректність Н. о. полягає в тому, що предмет, що вводиться за допомогою такого визначення, своєю появою може змінити сенс визначального вираження, а тим самим і самого визначуваного предмету. Коли ця можливість не реалізується (що буває, якщо всі входження згаданого невизначеного імені неістотні, тобто усунені логічними засобами), некоректністю Н. о. можна нехтувати, але в таких випадках не виникає і проблеми Н. о. Якщо ж хоч одне входження невизначеного імені неусувне, то створюваний визначенням об'єкт сам бере участь в своєму визначенні як одне із значень сенсу цього імені — і визначення міцне, оскільки воно не дає редукції визначуваного об'єкту до раніше відомим об'єктам і поняттям. З точки зору теорії визначень, подібні порочні Н. о. слід вважати настільки ж недопустимими, як і круги в доказах . Вперше на Н. о. в математичному аналізі вказав А. Пумнкаре . Він же ввів і сам термін «Н. о.». Найбільш відомі приклади Н. о. зустрічаються при «наївних» класичних спробах обгрунтування аксіоматичної теорії безлічі. Наприклад, доказ існування об'єднання («теоретико-множинної суми») довільної безлічі безлічі є непредикативним (оскільки при визначенні безлічі слово «безліч» входить, і притому двічі, у визначальне вираження). В цілях уникнення пов'язаних з цим труднощів були запропоновані різні засоби (модифікація наївної теорії безлічі), зокрема типів теорія .
