Натансон Марк Андрійович (псевдонім — Бобри) [25.12.1850 (6.1.1851), р. Швенченіс, нині Литовська РСР, — 29.7.1919, Берн], російський революціонер, народник. З міщан. Вчився в Петербурзькій медико-хірургічній академії (1868—71) і землеробському інституті (1871). У студентському русі 1869 виступав проти С. Р. Нечаєва . Один із засновників суспільства чайковцев і «Землі і воля», після розколу якої примикав до «Народній волі» . Брав участь в Казанській демонстрації 1876, вів пропаганду серед робітників. У 1869—1877 чотири рази заарештовувався, був поміщений у фортецю Петропавловськую, в 1879—89 відбував сибірське заслання. Засновник і глава «Народного права партії» (1893—94). Знов арештований в 1894 і висланий до Східного Сибіру на 5 років. У 1904 виїхав до Швейцарії. З 1905 — есер, член ЦК партії есерів. З 1905 стояв на лівому фланзі партії. З 1907 до Жовтневої революції 1917 в еміграції. У роки 1-ої світової війни 1914—18 займав інтернаціоналістські позиції, брав участь в Циммервальдськой і Кинтальськой конференціях. У 1917 прилучився до лівим есерам, від яких відмежувався після лівоесерівського заколоту. У 1918 організував групу «революційних комуністів», що виступала за співпраця з більшовиками. Був членом Президії ВЦИК.
Літ.: Аптекман О. Ст, Дві дорогі тіні. Із спогадів про Г. В. Плеханове і М. А. Натансоне як семідесятниках, «Минувщина», 1921 № 16; Фігнер Ст Н., М. А. Натансон, Полн. собр. соч.(вигадування), т. 5, М., 1932; Ітенберг Би. С., Рух революційного народництва, М., 1965.
