Спроби створення М. о. робилися ще в глибокій старовині, але формування інституту М. о. в сучасному розумінні відноситься до 2-ої половини 19 століть. Становлення М. о. як важливого елементу структури міжнародних відносин викликано потребами розвитку господарських зв'язків, інтенсифікацією на цій базі багатобічних стосунків між державами і народами в самих різних областях. Розвиток перших М. о. — адміністративних союзів міжнародних (або уній) відбувалося в умовах безроздільного панування міжнародних відносин капіталістичного типа, в їх діяльності відбилися найбільш характерні межі цих міжнародних відносин: запекла боротьба за ринки і сфери впливу, підпорядкування слабких волі сильних безправне положення колоніальних і залежних народів і тому подібне Багатобічна міжнародна співпраця на постійній основі розвивалася перш за все по таких спеціальних питаннях, як транспорт, зв'язок і тому подібне (див. Усесвітній поштовий союз, Міжнародний союз електрозв'язку ). Першою спробою співпраці в рамках М. о. по політичних питаннях з'явилося установа в 1919 Ліги Націй .
Велике значення у формуванні сучасних М. о. і їх розвитку мало утворення Радянської держави, а потім світової системи соціалізму. Утворення ООН(Організація Об'єднаних Націй) на основі рівноправної співпраці держав з різними суспільно-економічними системами з'явилося важливим етапом в становленні М. о., а активна участь СРСР в розробці основ ООН(Організація Об'єднаних Націй) мала вирішальне значення для закріплення в її статуті основних демократичних принципів сучасних міжнародних відносин в цілому (у тому числі і діяльності М. о.). Після 2-ої світової війни 1939—45 найбільш значною подією з точки зору розвитку М. о. було створення М. о. соціалістичних держав (наприклад, Ради економічної взаємодопомоги ).
Існує більше 2,5 тисяч М. о. самого різного характеру. Ці М. о. підрозділяються перш за все на дві основні групи: міждержавні і неурядові. Членами міждержавних М. о. можуть бути лише держави, в неурядові М. о. входять національні асоціації, суспільства, об'єднання неурядового характеру і навіть окремі особи. У залежності від числа членів розрізняють універсальні М. о. (що включають членів зі всіх або майже всіх держав світу), регіональні (охоплюють держави певного географічного району), субрегіональні (частина географічного району) і ще вужчі по числу членів. З точки зору складу членів є М. о. загальні (за участю представників держав з різними соціально-політичними системами) і однотипні. По сфері діяльності розрізняють М. о., компетенція яких включає ряд сфер міжнародної співпраці (наприклад, питання світу і безпеки, економічного, соціального і іншого характеру), і М. о. спеціального призначення (по питаннях економічного, науково-технічного, соціального характеру, культури, освіти, транспорту, зв'язку, охорони здоров'я і т. п.).
 îñíîâå ñîçäàíèÿ è äåÿòåëüíîñòè êàæäîé Ì. î. ëåæèò ó÷ðåäèòельный àêò (óñòàâ), êîòîðûé ïðåäñòàâëÿåò ñîáîé âèä міжнародного äîãîâîðà. Óñòàâ îáû÷íî ôèêñèðóåò öåëè, ïðèíöèïû, ñòðóêòóðó, ôîðìû äåÿòåëüíîñòè è ò. ï.; îí ÿâëÿåòñÿ âûñøèì çàêîíîì äëÿ Ì. î. è å¸ ÷ëåíîâ, åãî ïîëîæåíèÿ äîëæíû ñîãëàñîâûâàòüñÿ è íå ìîãóò ïðîòèâîðå÷èòü íîðìàì è ïðèíöèïàì сучасного міжнародного права .
Хоча внутрішня структура М. о. всіляка, виробилися найбільш характерні її межі, загальні для багатьох М. о. Найвищим органом М. о. зазвичай є загальні збори (конференція) всіх членів, що скликаються через рівні проміжки часу (щорік або раз в декілька років). До компетенції загальних зборів, як правило, відносяться прийняття, передивляється, доповнення і зміна заснує, акту М. о., прийом нових членів, встановлення шкали внесків, прийняття бюджету і так далі В період між конференціями діяльністю М. о. керує виконавча рада (виконком, президія і т. п.). Як правило, в кожній М. о. є постійний секретаріат на чолі з генеральним секретарем (директором). Крім того, фундирувалися допоміжні органи консультативного характеру: комісії, комітети, робочі групи, ради і тому подібне Серед М. о., в першу чергу М. о. міждержавного характеру (наприклад, в ООН(Організація Об'єднаних Націй), в багатьох спеціалізованих установах ООН(Організація Об'єднаних Націй), в СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги), «Спільному ринку», Організації африканської єдності і інших), є цілий ряд організацій, структура яких включає досить складні підсистеми допоміжних органів. У зв'язку з ускладненням діяльності крупних міждержавних М. о. вони створюють спеціальні науково-дослідні інститути, у функції яких входить прогнозування, моделювання, дослідження тенденцій розвитку і розробка найбільш ефективних доріг реалізації намічаних програм. Такі науково-дослідні інститути існують, наприклад, в рамках ООН(Організація Об'єднаних Націй), ЮНЕСЬКО, СЕВ(Рада економічної взаємодопомога) і ін.
Вирішення переважної маси М. о. мають характер рекомендацій і строго юридично не обов'язкові для їх членів. Лише деякі міждержавні М. о. мають право приймати рішення обов'язкового характеру: наприклад, обов'язковими є резолюції Радого Безпеки ООН(Організація Об'єднаних Націй) з питань підтримки міжнародного світу і безпеці, санітарні регламенти Усесвітній організації охорони здоров'я (при дотриманні певних умов), рекомендації СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) та інші. М. о. ведуть таку діяльність, як складання досліджень і доповідей, розробка проектів міжнародних конвенцій, договорів і угод, скликання і проведення під своєю егідою міжнародних конференцій. Організації, що входять в систему ООН(Організація Об'єднаних Націй), здійснюють спільні дослідження, проекти, програми допомоги країнам, що розвиваються, і тому подібне Багато неурядових М. о. отримали особливий, так званий консультативний статус при ООН(Організація Об'єднаних Націй), ЮНЕСЬКО, Міжнародній організації праці, Усесвітній організації охорони здоров'я і ін. Консультативні стосунки передбачають наділ неурядових М. о. певними правами на участь в діяльності міждержавних М. о.: пропонувати доповнення до порядку денного окремих органів, виступати з усними заявами, здійснювати спеціальні дослідження і готувати відповідні документи по питаннях їх компетенції, посилати своїх спостерігачів на засідання тих або інших органів, а також на спеціальні конференції, що скликаються даною міждержавною М. о.
М. о. вносять свій вклад до вирішення важливих міжнародних проблем. Крупні міждержавні М. о. подають фінансову підтримку неурядовим М. о. для здійснення конкретних проектів або досліджень, в яких зацікавлені міждержавні М. о.
Найбільш важливу роль в сучасних міжнародних відносинах грають міждержавні М. о., що є найбільш показними по числу держав-членів і об'єму компетенції. Особливе місце серед міждержавних М. о. займає ООН(Організація Об'єднаних Націй), членами якої є нині майже всі держави сучасного світу, а компетенція включає широкий круг питань від підтримки міжнародного світу і безпеки до сприяння розвитку міжнародної співпраці в найрізноманітніших сферах міждержавних відносин. Серед найбільш значних М. о. такі масові демократичні організації, як Усесвітній рух прибічників світу, Усесвітня федерація профспілок, Міжнародна демократична федерація жінок, Усесвітня федерація демократичної молоді та інші. Великим міжнародним впливом користуються неурядові М. о. типа Міжпарламентського союзу .
СРСР і інші соціалістичні країни в союзі зі всіма прогресивними силами ведуть постійну боротьбу за активне і ефективне використання сучасних М. о. на користь світу і безпеки народів, розвитку широкої і рівноправної міжнародної співпраці.
Літ.: Міжнародні неурядові організації. Довідник, М., 1967; Спеціалізовані установи ООН(Організація Об'єднаних Націй) на сучасному світі, М., 1967; Морозів Р. І., Міжнародні організації. Деякі питання теорії, М., 1969.
