Усесвітня федерація профспілок
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Усесвітня федерація профспілок

Усесвітня федерація профспілок (ВФП), міжнародне демократичне об'єднання профспілок, створене 3 жовтня 1945 на 1-м-коді Усесвітньому конгресі профспілок в Парижі. Спочатку ВФП(Усесвітня федерація профспілок) об'єднувала все найбільші національні профцентри світу, за винятком Американській федерації праці . У 1949 праві лідери Британського конгресу тред-юніонів, Конгресу виробничих профспілок США і профцентров деяких інших країн заявили про вихід керованих ними організацій з ВФП(Усесвітня федерація профспілок) і створили Міжнародну конфедерацію вільних профспілок . Але всупереч цим розкольницьким діям ВФП(Усесвітня федерація профспілок) продовжувала розширювати свою діяльність. У 1969 профорганізацій що входили у ВФП(Усесвітня федерація профспілок), об'єднували понад 150 млн. членів профспілок (з 210 млн. трудящих, організованих в профспілки). У ВФП(Усесвітня федерація профспілок) входять профспілки СРСР і інших соціалістичних країн, значне число профспілок капіталістичних держав, країн, що розвиваються і колоніальних.

загрузка...

  Основні завдання ВФП(Усесвітня федерація профспілок) сформульовані в статуті, прийнятому в 1945: організація і об'єднання профспілок всього світу без відмінності раси, національності, релігії або політичних переконань; сприяння робітником малорозвинених в соціальному і економічному відношенні країн в організації профспілок; боротьба за остаточне знищення всіх фашистських форм правління, а також будь-якого прояву фашизму; боротьба проти війни і причин, що породжують її; захист інтересів трудящих всього світу у всіх міжнародних органах; організація загальної боротьби профспілок всіх країн проти всяких посягань на економічні і соціальні права трудящих і економічні свободи; боротьба за забезпечення трудящих роботою, за неухильне підвищення зарплати, скорочення робочого дня і поліпшення умов праці і життя трудящих; боротьба за повне соціальне забезпечення трудящих при безробітті, хворобі, нещасних випадках і старості; організація освітньої роботи серед членів профспілок по питаннях міжнародної єдності трудящих.

  ВФП(Усесвітня федерація профспілок) провела в 1945—69 сім Усесвітніх конгресів профспілок: 1-й (Засновницький) в Парижі 25 вересня — 8 жовтня 1945; 2-й в Мілані 29 червня — 9 липня 1949; 3-й у Відні 10—21 жовтня 1953; 4-й в Лейпцігу 4—15 жовтня 1957; 5-й в Москві 4—15 грудня 1961; 6-й у Варшаві 8—22 жовтня 1965; 7-й в Будапешті 17—26 жовтня 1969. За підтримки і активній допомозі ВФП(Усесвітня федерація профспілок) створені нові профспілкові організації на всіх континентах. У 1947 ВФП(Усесвітня федерація профспілок) організувала першу всеафріканськую профспілкову конференцію в Дакарі.

  За ініціативою ВФП(Усесвітня федерація профспілок) неодноразово проводилися міжнародні акції солідарності з трудящими Іспанії, Греції, Індонезії, із страйкуючими трудящими і жертвами антипрофспілкових репресій низки інших країн. ВФП(Усесвітня федерація профспілок) була ініціатором різних міжнародних кампаній на підтримку національно-визвольної боротьби. У 1963 за ініціативою ВФП(Усесвітня федерація профспілок) був створений Міжнародний профспілковий комітет солідарності з трудящими Південної Африки. При її підтримці в 1964 був утворений Міжнародний комітет солідарності з Аденом. У тому ж році ВФП(Усесвітня федерація профспілок) створила Міжнародний комітет солідарності з трудящими і народом Південного В'єтнаму, який в 1964—65 провів в Ханої дві показні міжнародні конференції. ВФП(Усесвітня федерація профспілок) прийняла діяльну участь в широкому русі протесту проти військових дій США, що розвернувся у всьому світі, у В'єтнамі і агресії Ізраїлю проти арабських держав. У травні 1968 в Каїрі був створений постійний комітет ВФП(Усесвітня федерація профспілок) — Міжнародна конфедерація арабських профспілок, що з'явилося свідоцтвом зміцнення співпраці цих профоб'едіненій.

  За ініціативою і при активній участі ВФП(Усесвітня федерація профспілок) були скликані ряд міжнародних і регіональних конференцій. У червні 1956 в Будапешті була проведена Усесвітня профспілкова конференція з проблем жінок трудящих. У липні 1958 в Празі відбулася перша, а у вересні 1970 у Варне — друга Усесвітня профспілкова конференція молоді трудящого. Відбулася в грудні 1962 в Лейпцігу Міжнародна профспілкова консультативна конференція з економічних і соціальних наслідкам діяльності Європейського економічного співтовариства («Спільний ринок») заснувала Міжнародний комітет боротьби проти настання монополій трудящих. У лютому 1968 в Туріні була проведена Усесвітня конференція з питань професійного вчення. У березні 1969 в Конакрі була проведена скликана ВФП(Усесвітня федерація профспілок) спільно з Всеафріканськой федерацією профспілок (ВАФП) консультативна конференція солідарності профспілок Африки і Європи, на якій була досягнута домовленість про подальшу співпрацю ВФП(Усесвітня федерація профспілок) і ВАФП. У травні 1969 в Никозії проходіла Усесвітня профспілкова конференція з питань ліквідації неписьменності. У липні 1970 у Версалі була скликана за ініціативою ВФП(Усесвітня федерація профспілок) і профспілок В'єтнаму конференція солідарності з трудящими і народами Індокитая, що борються проти агресії США.

  Найвищий керівний орган ВФП(Усесвітня федерація профспілок) — Усесвітній конгрес профспілок. Конгрес обирає Генеральна рада, яка є керівним органом ВФП(Усесвітня федерація профспілок) між конгресами; Генеральну раду обирає Бюро, що направляє діяльність федерації між пленумами Генеральної ради. Постійний показний орган ВФП(Усесвітня федерація профспілок) — Секретаріат: з 1956 знаходиться в Празі (у 1945—1951 в Парижі, в 1951—56 у Відні). При ВФП(Усесвітня федерація профспілок) створені Міжнародні об'єднання профспілок, які мають свої статути і керівні органи. ВФП(Усесвітня федерація профспілок) видає журнал «Усесвітній профспілковий рух», а також бюлетень «Профспілковий друк». Голови ВФП(Усесвітня федерація профспілок): у 1945—46 У. Ситрін (Великобританія), у 1946—49 А. Дікин (Великобританія), в 1949—57 Дж. Ді Вітторіо (Італія), в 1959—61 А. Новелла (Італія), в 1961—69 Р. Бітосси (Італія), з 1969 Е. Пасторіно (Уругвай); генеральні секретарі: у 1945—69 Л. Сайян (Франція), з жовтня 1969 П. Жансус (Франція).

  Публ.: Статут ВФП(Усесвітня федерація профспілок), М., 1951; Звіт про діяльність ВФП(Усесвітня федерація профспілок) (1949—1953), М., 1953; Звіт 4-у Усесвітньому конгресу профспілок про діяльність ВФП(Усесвітня федерація профспілок) (авг. 1953 — апр.(квітень) 1957), М., 1957; Сучасні проблеми міжнародного робітника і профспілкового руху. Матеріали V Усесвітнього конгресу профспілок, М., 1962; VI Усесвітній конгрес профспілок. Матеріали і документи, М., 1966; VII Усесвітній конгрес профспілок, Матеріали і документи, М., 1970

  Літ.: [Піменов П. Т.], Усесвітня федерація профспілок, М., 1965.

  Р. Ст Шарапов.