Організація африканської єдності (ОАЄ; Organization of African Unity), регіональна міждержавна політична організація. Утворена на Аддіс-Абебськой конференції незалежних держав Африки в травні 1963. До кінця 1973 до складу ОАЄ входили 42 держави: Алжір, АРЕ, Берег слонового кості, Ботсвана, Бурунді, Верхнє Вольта, Габон, гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Дагомея, Заїр, Замбія, Камерун, Кенія, Конго, Лесото, Ліберія, Лівія Маврикій, Мавританія, Малаві, Республіка Малаги, Малі, Марокко, Нігер, Нігерія, Руанда, Свазіленд, Сенегал, Демократична Республіка Сомалі, Судан, Сьєрра-Леоне, Танзанія, Того, Туніс, Уганда, Центральноафриканська Республіка, Чад, Екваторіальна Гвінея, Ефіопія. На правах спостерігачів в роботі ОАЄ беруть участь представники національно-визвольних рухів африканських країн з колоніальними і расистськими режимами.
Цілі ОАЄ: зміцнення єдності і солідарності країн континенту; координація дій і розвиток всесторонньої співпраці африканських держав, захист суверенітету, територіальної цілісності і незалежності; знищення всіх видів колоніалізму; заохочення міжнародної співпраці. У цих цілях члени ОАЄ зобов'язалися координувати свої дії в області зовнішньої політики, економіки, науки і техніки, оборони і безпеки, освіти, культури і охорони здоров'я.
Головні принципи ОАЄ — рівноправ'я і невтручання у внутрішні справи держав-членів; пошана їх територіальної цілісності і незалежності, мирне врегулювання спірних питань, підтримка визвольних рухів на залежних африканських територіях, неприєднання і ін.
Головні органи: Асамблея глав держав і урядів (збирається не менше 1 разу в рік, кожна держава розташовує в асамблеї одним голосом, вирішення асамблеї вважається прийнятим, якщо за нього проголосували 2 / 3 членів ОАЄ); Рада міністрів (збирається не рідше 2 раз на рік); Генеральний секретаріат, очолюваний генеральним секретарем, що призначається асамблеєю (постійний адміністративний орган). Крім того, при ОАЄ є комісії: по економічних і соціальних питаннях; по питаннях освіти, науки, культури і охорони здоров'я; по питаннях оборони.
Спеціальні органи ОАЄ покликані подавати підтримку африканським народам, що продовжують боротьбу за незалежність. Перш за все це Комітет допомоги національно-визвольним рухам в Африці, широко відомий також під назвою Комітету звільнення або Комітету 17-ти. В цілях матеріальної підтримки антиколоніального руху на континенті члени ОАЄ зобов'язалися відраховувати до спеціального фонду звільнення Африки 1% від своїх національних бюджетів.
ОАЄ добилася деяких успіхів в області розвитку міжафриканського економічного співробітництва. При її сприянні створені Африканський банк розвитку і інститут економічного планерування.
Одним з головних напрямів в діяльності ОАЄ є боротьба із залишками колоніалізму на континенті і расизмом в ЮАР(Південно-африканська Республіка) і Південній Родезії. Питання боротьби проти колоніалізму і расизму розглядалися на всіх асамблеях ОАЄ. Важливі рішення були прийняті на другій Асамблеї ОАЄ (Каїр, липень 1964): про заборону ядерної зброї і оголошення Африки безатомною зоною, а також про загальне роззброєння. На п'ятій Асамблеї (Алжір, вересень 1968) була засуджена ізраїльська агресія і висунута вимога звільнення окупованих арабських територій. На восьмій Асамблеї (Аддіс-Абеба, червень 1971) був сформований Комітет глав держав 10 країн ОАЄ для пошуків врегулювання близькосхідного конфлікту і була прийнята Декларація з питання про «діалог», в якій була знехтувана ідея «діалогу» африканських держав з ЮАР(Південно-африканська Республіка). Асамблея підтримала заходи африканських держав по здійсненню суверенітету над своїми природними ресурсами. Проте в роботі ОАЄ зустрічаються труднощі, викликані головним чином тим, що в неї входять держави, що дотримуються різних концепцій політичного і економічного розвитку, що приводить до розбіжностей при вирішенні кардинальних питань. ОАЄ має при ООН(Організація Об'єднаних Націй) постійних представників.
Літ.: Basic documents and resolutions. Publ. by the Provisional secretariat of the Organisation of African Unity, Addis Abeba, 1964; Організація африканської єдності (Історія створення і діяльності). Сб. документів, М., 1970; Організація африканської єдності (Збірка документів), ст 2 (1966—1969), М., 1973.
