Організація договору Південно-східної Азії , СЕАТО(Організація договору Південно-східної Азії) (South-east Asia Treaty Organization — SEATO), військово-політичне угрупування, створене за ініціативою США, головним завданням якої є боротьба проти національно-визвольних рухів і всіх прогресивних сил в Південно-східній Азії. Початок організації був покладений підписанням США, Великобританією, Францією, Австралією, Новою Зеландією Пакистаном, Таїландом, Філіппінами 8 вересня 1954 договори в р. Маніле (набрав чинності 19 лютого 1955). Відповідно до Манільського договору (ст. 4) учасники СЕАТО(Організація договору Південно-східної Азії) зобов'язалися в разі озброєної «агресії» «в районі, що охоплюється договором», проти кого-небудь з них «діяти для подолання цієї загальної небезпеки відповідно зі своїми конституційними процедурами» і консультуватися в разі виникнення «загрози агресії». Манільський договір може бути поширений і на ін. країни, т.к. согласно ст. 8 цього договору в зону дії СЕАТО(Організація договору Південно-східної Азії) входить «загальний район Південно-східної Азії», у тому числі всі території азіатських договірних сторін, і «загальний район південно-західної частини Тихого океану, не включаючи райони Тихого океану на північ від 21 градуса 30 хвилин північної широти». Всупереч вирішенням Женевської наради 1954 про принципи політичного врегулювання у В'єтнамі, Лаосі і Камбоджі і про пошану їх суверенітету, учасники наради в Маніле підписали додатковий протокол, що поширює дію Манільського договору на Південний В'єтнам, Лаос і Камбоджу. В рамках СЕАТО(Організація договору Південно-східної Азії) проводяться військово-морські, військово-повітряні і сухопутні маневри.
СЕАТО(Організація договору Південно-східної Азії) підтримало агресію США в Індокитаї, але вже незабаром після початку агресії (1964—65) у організації стали виявлятися ознаки кризи, пов'язаної із загостренням протиріч між її учасниками, а пізніше і з процесом ослабіння міжнародної напруженості, що почався. Франція з 1965 перестала брати участь в сесіях Ради, потім відмовилася від участі у військовій діяльності СЕАТО(Організація договору Південно-східної Азії), а в 1973 заявила про припинення з 30 червня 1974 фінансові участі в організації. У листопада 1973 з СЕАТО(Організація договору Південно-східній Азії) вийшов Пакистан.
Найвищий орган СЕАТО(Організація договору Південно-східної Азії) — Рада міністрів (сесії Ради міністрів проводяться щорік). Постійний орган — Рада уповноважених на чолі з генеральним секретарем (з вересня 1972 — С. Хонгладаром, Таїланд). Раді міністрів підпорядкований Комітет військових радників («Комітет військового планерування»). Штаб-квартира — в Бангкоку (Таїланд).
