Мемуари
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Мемуари

Мемуари (франц. mémoires, від латів.(латинський) memoria — пам'ять), спогади про минуле, написані учасниками або сучасниками яких-небудь подій. Створюються на основі особистого досвіду їх авторів, але осмисленого відповідно до їх індивідуальності і суспільно-політичних поглядів часу написання М. Основним джерелом відомостей для М. є спогади авторів про пережите, але поряд з ними деколи використовуються різна документація, щоденники, листи, преса і т.п. М. частенько є літературними творами і складають особливий жанр, різновидом якого є автобіографії і путні записки (див. Подорож ) . Деякі М. — видатні художні твори («Сповідь» Же. Ж. Руссо, «Минувщина і думи» А. І. Герцена). Часто М. використовуються як засіб політичної і ідеологічної боротьби («Думки і спогади» О. Бісмарка; «Спогади» С. Ю. Вітте і ін.), причому реакційні історичні діячі деколи удаються до спотворення істини. М. є і джерелами історичними, т.к. в них відбиваються події політичної і військової історії, культурному життю, побут і вдачі суспільства і ін. Цінність М. для історичної науки визначається їх конкретністю, здатністю відобразити особисте відношення автора до подій, в яких він брав участь. Але суб'єктивність і тенденційність М. ускладнюють роботу дослідника.

  Близькі к М. вигадування були відомі ще в античності («Анабасис» Ксенофонта, «Записки про гальську війну» Юлія Цезаря). Середні століття дали ряд вигадувань (головним чином у формі хронік, біографій, жітій святих ), схожих с М. і що містили записи про бачений автором. Виникнення М. в сучасному розумінні пов'язане з Відродженням, з усвідомленням історичного значення людської особи, індивідуального досвіду. У 18—20 вв.(століття) склалася велика, різноманітна за формою і всеосяжна за змістом мемуарна література. Авторами М. найчастіше є політичні і військові діячі, працівники культури і науки. У Росії поява М. відноситься до 17 ст («Житіє протопопа Авакума» і ін.), розквіт їх як літературного жанру починається в 18 ст Після Великої Жовтневої соціалістичної революції, у зв'язку з демократизацією культури і ін. сфер суспільного життя, в створенні М. беруть участь різні шари радянського народу. Багато М. присвячено Жовтневій революції 1917 і Громадянській війні 1918—20, Великій Вітчизняній війні 1941—1945 і ін. найважливішим подіям історії СРСР. Написання М. вимагає від їх авторів правдивості, точності, чіткості класових оцінок. У СРСР видаються серії М. — «Військові мемуари» (Воєніздат), «Про життя і про себе» (Політіздат), «Літературні мемуари» (Видавництво художньої літератури).

 

  Літ.: Мінцлов С. Р., Огляд записок, щоденників, спогадів, листів і подорожей, що відносяться до історії Росії і надрукованих російською мовою, ст 1—5, Новгород, 1911—12; Історія радянського суспільства в спогадах сучасників, т, 1—2 (ст 1—2), М., 1958—67; Кардін Ст, Сьогодні про вчорашній. Мемуари і сучасність, М., 1961; Чорноморський М. Н., Робота над мемуарами при вивченні історії КПРС, 2 видавництва, М., 1965; Курносов А. А., Прийоми внутрішньої критики мемуарів, в кн.: Джерелознавство. Теоретичні і методичні проблеми, М., 1969; Голубців Ст С., Мемуари як джерело по історії радянського суспільства, М., 1970; Гинзбург Л. Я., Про психологічну прозу, Л., 1971; Джерелознавство, історії СРСР, М., 1973.

  А. А. Курносов.