Літературні енциклопедії і словники, довідкові видання, що містять систематизоване зведення знань літературознавств і відомостей зі світу художньої літератури: біобібліографічні нариси про письменників, історії літератур і напрямів, покажчики вмісту творів, характеристики персонажів, цитати, поняття і терміни теорії літератури, а також поняття з суміжних областей — фольклору, міфології, мовознавства, книгознавства, естетики театру, публіцистики, журналістики і ін.
Початок Л. е. і словників — в бібліографічних довідниках. Тому зародком Л. е. (у формі словника письменників) вважають каталоги грецького поета і граматика Каллімаха (3 ст до н.е.(наша ера)) — «Таблиці тих, хто прославився у всіх областях знання, і того, що вони написали» (спочатку — каталог Александрійської бібліотеки ) . «Таблиці» послужили зразком для пізніших укладачів довідників: Ієроніма Стрідонського (340—420 н.е.(наша ера)), автора «Книги про знаменитих мужів», і Геннадія — єпископа марсельного (2-я половина 5 ст), укладача «Книги церковних письменників». Традицію словників-довідників, що визначилася, вінчає візантійський лексикон Суду (близько 10 ст, див.(дивися) Свіда ), матеріал попередніх біобібліографічних зведень, що увібрав в себе, і що містив також роз'яснення понять і термінів тлумачення літератури. Він служить основоположним джерелом відомостей про старогрецьку і ранню святоотчеськой літературу. Латинська біобібліографія представлена «Зображеннями» Варрона, що включали понад 700 біографічних нарисів. Прадавній довідник літературних творів — «Міріобіблон» («Тисячекніжіє», 857) Фотія . Традиція єдиних словників письменників, вчених і релігійних діячів, що склалася в Древній Греції, Римі і Візантії, стримувалася в Європі аж до 19 ст
Новий, суто науковий метод організації знань, Ф, що вперше намітився в «Новому органоне» (1620). Бекона, послужив основою для розгалуженої систематизації і специфікації наук і мистецтв в 17—18 вв.(століття), що дозволило створити в 18 ст енциклопедії, близькі до сучасних. Серед Л. е. 18 ст найбільшу значущість зберегла та, що виділилася з «Енциклопедії» французьких просвітителів (див. Енциклопедисти ) спеціальна «Систематична енциклопедія... Граматика і література» («Encyclopédie méthodique... Grammaire et littérature», v. 1—3, P., 1782—86).
В 19 і 20 вв.(століття) наряду с Л. е. універсального характеру (терміни, письменники, персонажі, огляди національних літератур) з'являються приватні Л. е.: словники літературних термінів; словники окремих національних літератур або груп літератур (найчастіше біобібліографічні словники); словники творчості окремих письменників (В. Шекспіра, Ст Гете, Данте, М. Сервантеса і ін.); словники персонажів (наприклад, Magill F. N., Cyclopedia of literary characters, N. Y. — L., 1963); словники цитат (найбільш значний — «Книга цитат античних і сучасних» Б. Стівенсона (Stevenson Ст Е., Book of quotations, classical and modern, L., 1934, 9 ed., L., 1958); словники заголовків проїзв.(твір) і тому подібне
Найбільш важливі зразки універсальних Л. е., термінологічних словників, а також Л. е., присвячених літературі окремої країни або певного періоду:
Англомовні Л. е. (Великобританія, США). «Літературна енциклопедія Кассела» («Cassell''s encyclopaedia of literature», ed. by S. Н. Steinberg, v. 1—2, L., 1953) включає статті про національні літератури, течії, літературні поняття, анонімних творів; у 2-ій і 3-ій частинах дана біобібліографія письменників світу (представлені і учені). «Енциклопедія літератури» Дж. Шиплі (Shipley J. Т., Encyclopedia of literature, v. 1—2, N. Y., 1946) містить переважно статті про національні літератури, лише про деяких письменників дани довідки в кінці 2-го т.; її доповнює «Словник світової літератури. Критика, форми, техніка» («Dictionary of world literature...», N. Y., 1943, new ed. 1960), який включає також зведення про історію критики різних країн (у останньому виданні: «Словник термінів світової літератури» — «Dictionary of world literary terms», L., 1970). «Енциклопедія світової літератури 20 в.» під редакцією У. Б. Флейшмана («Encyclopedia of world literature in the Xxth century», ed. by W. B. Fleischmann, v. 1—3, N. Y., 1967—71) — перероблене переведення німецького лексикону «Гердеровського...» (див. нижчий). «Енциклопедія поезії і поетики» А. Премінгера («Encyclopedia of poetry and poetics», ed. by A. Preminger, Princeton, 1965) — словник поетичних понять і шкіл.
Заслуговує на увагу «Основний словник фольклору, міфології і легенд» («Funk and Wagnalls standart dictionary of folklore, mythology and legend», ed. by М. Leach, J. Fried, v. 1—2, N. Y., 1950) і особливо «Покажчик фольклорних мотивів. Класифікація оповідних елементів казок, балад, міфів, притч, середньовічних романів...» С. Томпсона [Thompson S., Motif — index of folk-literature..., v. 1—5 and 6 (Index), Bloomington, 1955—58].
Національна Л. е.: Herzberg М. J. and others, Reader''s encyclopedia of American literature, N. Y., 1962; «Concise encyclopedia of English and American poets and poetry», ed. by St. Spender and D. Hall, 2 ed., L., 1970. Науково-довідкову цінність мають оксфордські словники національних літератур: англійської і американської літератури з прадавніх часів до наших днів охоплені біобібліографічними словниками С. Кьюніца; у 1970 вийшли 2 томи «Словника англомовної літератури» під редакцією Р. Майерса («A dictionary of literature in the English language»; 2-і т. — покажчики).
Болгарські Л. е. «Коротка літературна енциклопедія» М. Марчевського («Малка література енциклопедія», Софія, 1940; у 2-м-коді виданні вийшов лише 1-й т., 1946, присвячений іноземній літературі) широко представляє національних письменників. У Болгарії виданий порівняно повний термінологічний «Словник літературних термінів» Л. Георгиева («Річковик на літературніте терміні», Софія, 1963).
Голландські Л. е. Однотомна «Енциклопедія світової літератури» (Buddingh С., Encyclopedie voor de Wereldliteratuur, Utrecht, 1954), «Сучасна енциклопедія світової літератури» («Moderne Encyclopedie der Wereldliteratuur», Bd 1—7 —, Gent — Hilversum, 1963—72 —).
Іспанські Л. е. Перевідний 12-млосний варіант італійських словників Бомпіані. «Досвід літературного словника» Ф. Сайнса де Роблеса (Sainz de Robles F., Ensayo de um diccionario de la literatura, v. 1—3, 2 ed., Madrid, 1953—56); 1-й том присвячений національним літературам, напрямам, жанрам і термінам; 2-й — письменникам Іспанії і Латинської Америки; 3-й — іноземним письменникам. «Ілюстрований словник знаменитих речень і літературних цитат» В. Вего (Vego V., Diccionario ilustrado de frases celebres в citas literarias, 2 ed., Barcelona, 1952) — універсальний словник цитат.
Національні енциклопедії: «Encici opedia de cultura espanola», v. 1—5, Madrid, 1962—68 (комплексна енциклопедія по культурі); «Quien es quien en lasletras espanolas», Madrid, 1969 (по літературі 20 ст).
Італійські Л. е. Виділяється цикл ілюстрованих словників Ст Бомпіані: «Літературний словник Бомпіані. Твори і персонажі всіх часів і всіх літератур» («Dizionario letterario Bompiani delle opere e dei personaggi di tutti i tempi e di tutte ie letterature», v. 1—9, Mil., 1947—50); tt. 1—7 — покажчик творів, т. 8 — персонажів, т. 9 — покажчики і синхронічні таблиці літератур; у 1964—66 видані 2 додаткових томи (про твори). Паралельним в цій серії є «Словник літераторів всіх часів і всіх літератур» («Dizionario letterario Bompiani degli autori di tutti i tempi e di tutte ie letterature», v. 1—3, Mil., 1956—63). У енциклопедичному «Універсальному словнику сучасної літератури» («Dizionario universale della letteratura contemporanea», dir. A. Mondadori, v. 1—5, Mil., 1959—63) характеризуються письменники, твори, напрями в період 1870—1960.
Національна Л. е.: «Dizionario enciclopedico della letteratura italiana», dir. G. Petronio, v. 1—6, Bari — Roma, 1966—70.
Латиноамериканські регіональні і національні Л. е. «Diccionario de la literatura latinoamericana», Wash., 1958—63; Orgambide P., Enciciopedia de la literatura argentina, B. Aires, 1971.
Французькі Л. е. «Універсальний словник по літературах» Г. Вапро (Vapereau G., Dictionnaire universel des littératures, P., 1876, 2 ed., P. 1884) — фундаментальна праця про національні літератури, поняття і літераторів. «Словник літератур» П. Ван Тігема (Van Tieghem P., Dictionnaire des littératures, v. 1—3, P., 1968) включає нариси національних літератур (у тому числі східних), статті про письменників, напрями і терміни. 45-млосний «Універсальний біографічний словник древніх і нових авторів» («Biographie universelle ancienne et moderne», P. — Lpz., 1854—1961). Існує також перевідний варіант італійських словників Ст Бомпіані.
Національні Л. е.: Grente G., Dictionnaire des lettres françaises, v. 1 — 5, P., 1951 — 64 (середньовіччя, 16 — 18 вв.(століття)); «Dictionnaire des auteurs français», P., 1961; Maiignon J., Dictionnaire des écrivains français, P., 1971.
ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) Л. е. «Світова література. Біографічний, історико-літературний і бібліографічний словник» («Die Weltliteratur. Biographisches, literatur-historisches und bibliographisches Lexikon...», Ausg. von E. Frauwallner, H. Giebisch und E. Heinzel, Bd 1—3, W., 1951—54); включає національні літератури, письменників і терміни, 2-млосний «Гердеровський лексикон світової літератури 20 ст» («Herders Lexikon der Weltliteratur im 20. Jahrhundert», Bd 1—2, Freiburg, 1960—61). Коштовне довідкове видання — 13-млосний «Путівник по романах», що охоплює німецьку і (більш вибірково) всю європейську і американську літератури («Der Romanführer», Ausg. von W. Olbrich, Stuttg., 1950—64). Німецькою мовою створена грунтовна енциклопедія по античній літературі: «Paulys Real Encyclopädie der classischen Alterturnswissenscnaft», Ausg. von G. Wissowa, Reihe I, Hbd 1—47, Reihe II, Hbd 1—18, Suppl., Bd 1—10, Stuttg., 1893—1967 (скорочене видання: «Der kleine Paulys. Lexikon der Antike», Bd 1—3, Stuttg., 1964—69).
Національні Л. е.: Merker P. u. Stammler W., Reallexikon der deutschen Literaturgeschichte, Bd 1—4, Ст, 1925—31; 2 Aufl., Bd 1—3, 1955—71; Kosch W., Deutsches Literaturlexikon, 3 Aufl., Bd 1—3, Berne, 1966—71 (однотомне видання 1963).
Біобібліографічні словники країн Західної Європи і Америки — див.(дивися) в книгах Би. Л. Канделя, A. J. Walford і R. Ст Slocum (див. бібліографію).
В соціалістичних країнах Європи найважливіші національні біобібліографічні словники: Болгарія: Константінов Р. (і ін.), Б'лгарськи письменники. Біографії. Бібліографія, 2 видання, Софія, 1961. Угорщина: Benedek M., Magyar irodalmi lexikon, köt. 1—3, Bdpst, 1963—65. ГДР(Німецька Демократична Республіка): «Lexikon deutschsprachiger Schriftsteller von den Anfängen bis zur Gegenwart», Bd 1—2, Lpz., 1967—68. Польща: «Słownik współczesnych pisarzy polskich», t. 1—4, Warsz., 1963—66; Коrbut G., Literatura polska od poczatków do wojny światowej, 2 wyd., t. 1—4, Warsz., 1929—1931; «Bibliografia literatury polskiej. Nowy Korbut», t. 1—5, 7—9, 12—13, Warsz. — [Krakow], 1963—72 (видання продовжується). Румунія: «Să cunoaştem scritorii patriei noastre», Buc., 1956. Чехословакія: «Slovnic českých spisovatelu», red. R. Havel, J. Opelik, Praha, 1964. Югославія: Špoljar До., Vanpotić M., Književni godišnjak. Pisci Jugoslavcnckih naroda, Zagreb, 1961; «Jugoslovenski književni leksikon», Novi Sad, 1971; «Leksikon pisaca Jugoslavije», t. 1—, Beograd, 1972—.
В Росії прообразом Л. е. з'явилися «Словник древньої і нової поезії» Н. Ф. Остолопова (ч. 1—3, СП(Збори постанов) Би, 1821, енциклопедичний словник поетичних і естетичних понять), а також ряд біобібліографічних словників російських письменників: Новіков Н., Досвід історичного словника про російських письменників, СП(Збори постанов) Би, 1772; Болховітінов E., Словник російських світських письменників, M., 1845; Геннаді Р. Н., Довідковий словник про російських письменників, померлих в 18 і 19 століттях, т. 1—3, Берлін — M., 1876—1908 (т. 4-ої залишився в рукописі); Мов Д. Д., Огляд життя і праць покійних російських письменників, ст 1—13 СП(Збори постанов) Би — M. — П., 1885—1916; Венгеров С. А., Крітіко-біографічній словник російських письменників і учених, т. 1—6, СП(Збори постанов) Би, 1889—1904 (не закінчено), 2 видавництва, т. 1—2, 1915—18 (не завершено); його ж, Джерела словника російських письменників, т. 1—4, СП(Збори постанов) Би, 1900—17. (Всі біобібліографічні словники включають персоналії авторів з різних сфер культури, мистецтва і науки.)
В СРСР видані: «Літературна енциклопедія. Словник літературних термінів», т. 1—2, 1925 (передбачалося продовження: історії літератур, словники письменників і героїв). «Літературна енциклопедія», т. 1—9, 11, 1929—39, видання не закінчене (не вийшли 10-і і 12-і тт.), включає статті про національні літератури і мови, письменників, жанри і літературні терміни (багато в чому застаріла), 9-млосна «Коротка літературна енциклопедія» (КЛЕ), т. 1—7—, 1962—72— (9-і т. — доповнення і покажчики). КЛЕ носить універсальний характер: вона охоплює історію літератур країн, народів, епох всього світу від старовини до наших днів (це фактично перший, хоча і сумарний, марксистський огляд «світової літератури»); її словник значно розширений в порівнянні із словникамі ін. універсальних Л. е. перш за все за рахунок маловивчених літератур Азії, Африки, Латинської Америки і літератур ряду народів СРСР; терміни і поняття КЛЕ охоплюють всі розділи сучасного літературознавства а також естетику, журналістику, мовознавство, книгознавство; вона містить близько 11 тис. статей про письменників, критиків, мовознавців, естетів, книговидавців; у ній поміщені статті про мови більшості народів світу; видання ілюстроване.
Із словників найбільш грунтовні: «Російські радянські письменники-прозаїки», т. 1—7, Л., 1959—72; Квятковський А., Поетичний словник, M., 1966; «Російські письменники. Біобібліографічний словник», М., 1971. Існує немало біобібліографічних словників письменників інших народів СРСР, виданих переважно в 50—60-і рр. (головним чином російською мовою); найфундаментальніше видання — «Українськi пісьменникі. Бioбiблioграфiчній словник», т. 1—5, До., 1960—65.
Літ.: Берков П. Н., Літературні енциклопедії російською мовою (XVIII—XX вв.(століття)), в збірці: Праці інституту книги, документа листи, т. 3, Л., 1934; Кауфман І. М., Російські біографічні і біобібліографічні словники, М., 1955; його ж, Російські енциклопедії. Бібліографія і короткі нариси, М., 1960; Кандель Би. Л., Путівник по іноземній бібліографії і довідникам по літературознавству і художній літературі, Л., 1959; його ж, Бібліографія російської бібліографії по зарубіжній художній літературі і літературознавству, Л., 1962; Симон До. P., Історія іноземної бібліографії, М., 1963; Slocum R. Ст, Biographical dictionaries and related works, Detroit, 1967 (є систематіч. анотований покажчик літ.(літературний) енциклопедій); Walford A. J., Guide to reference material, 2 ed., v. 3, L., 1970.
І. М. Катарський.
Літературні енциклопедії і словники в країнах Сходу . Арабський Схід. Коштовними джерелами відомостей, переважно про арабську і арабоязичной поезію і літературу служить цілий ряд історико-літературних зведень, багатотомних антологій і біографічних словників, створених в 9—13 вв.(століття) [наприклад, «Рідкісне намисто» («Аль-Ікд аль-фарід») Ібн Абд Раббіхи, 9—10 вв.(століття), антологія творів арабських і арабо-іспанських поетів 7—8 вв.(століття), 25 глав, факти життя і творчості; «Книга пісень» («Китаб аль-агані») Абу-ль-Фараджа аль-Ісфахані, 9—10 вв.(століття) — 21-млосна антологія творів поетів, факти життя, творчості, коментарі до віршів; «Реєстр» («Аль-Фіхріст») ан-Надіма, 10 ст, енциклопедичне зведення в 10 частинах, в 3-ій частині — зведення по історії арабської літератури, в 4-ій — про поезію і поетів, в 8-ій — про розважально-дидактичні арабські, персидські, грецькі літератури]. У 20 ст найбільш значительни: «Енциклопедичний довідник арабської літератури» («Аль-Васит фі-ль-адаб аль-арабійа») М. Мустафи і М. Інані, Каїр, 1919; «Енциклопедія» («Даїрат аль-мааріф») Ф. А. аль-Бустані, Бейрут, 1956—69; «Словник письменників» («Муджам аль-муалліфін») в 14 тт. Умара Ріда Каххала, дамаск, 1954—55.
В'єтнам (ДРВ). «Біографічний словник в'єтнамських письменників» («Лиок чуйен як так зіа В'єтнам»), т. 1—2, укладач Чан Ван Зіап і ін., Ханой, 1962—72; включає біографічні довідки про в'єтнамських літераторів 11—20 вв.(століття), що писали китайською мовою і в'єтнамською ієрогліфічною писемністю «тиином».
Індія. Бенгалі: «Бенгальські письменники» («Бангабхашер лекхак»), Калькутта, 1904, — словник сучасних і середньовічних письменників; «Життя вішнуїтов Бенгалії» («Гаудья байшнава-джібон») Х. Даса, 1950 — біографії письменників-прозаїків. Гуджараті: «Енциклопедія староіндійської літератури» («Паураник катха кіш») Д. П. Дерасарі, т. 1—5, Ахмадабад, 1927—31. Малаялам: «Енциклопедія літератури малаялам» («Сахитьябхаранам нігханту») Падманабхи Пілле, т. 1—4, Трівандрам, 1934. Маратхі: «Словник відомих маратхських поетів» (« Маханубхав-Махараштра грантхавалі: кавікавья сучи») Ст Л. Бхаве, Тхана, 1924; «Літературна енциклопедія письменників маратхі» («Арвачин маратхі ванмай севак») Р. Д. Кханолкара, т. 1—4, Бомбей, 1931—52, — про письменників 20 ст Телугу: «Сімсот поетів Андхри» («Андхра каві саптасаті») Б. Венкатараманаї, Мадрас, 1956, — поети телугу 11—19 вв.(століття) Хінді: «Словник персонажів» («Бхаратія чарітамбудхи») Д. С. Чатурведі, Лакхнау, 1919, — персонажі класичної індійської літератури, епосу, міфології; «Словник літератури хінді» («Хінді сахитья кіш») Дх. Варми, т. 1—2, 2 видавництва, Бенарес, 1965, — терміни літературознавств, біографії видатних письменників, перекази творів; «Літературний словник хінді» («Хінді сахитьябдакош») Д. Шарми і Г. Раю, т. 1—7, Патна, 1965—71, — художня література і літературознавство хінді. Англійська мова: «Індійські письменники. Довідник» («Who''s who of Indian writers»), 2 видання, Поділи, 1964.
Іран і Середня Азія. Довідковими джерелами служать середньовічні тазкире : наприклад, «Серцевина серцевин» («Лубаб аль-альбаб») Ауфі, 1220, — антологія поетів, що писали на фарсі; «Антологія поетів» («Тазкират ош-шоара») Доулатшаха Самарканді, 1487, — літературні портрети 7 ст — 1486—87; «Сім земних поясів» («Хафт іклім») Аміна Ахмада Вражай, 1593, — географічно-біографічна енциклопедія, основне джерело вивчення середньоазіатської таджицької літератури; «Збори красномовних» («Маджма аль-фусаха») Резакуліхана Хедаята, Тегеран, 1867, — повне зведення поетів, що писали на фарсі, їх життєписи, уривки віршів; у Середній Азії — ряд енциклопедичних антологій (тазкире), що завершуються «Зразками таджицької літератури» Айні (ч. 1—3, 1926). У 20 ст видається багато антологічної довідкової літератури; найбільш значительни: «Базилік літератури» («Рейханат аль-адаб») Мохаммеда Алі Тебрізі (Модарреса), т. 1—6, Тегеран, 1949—56; «Поезія Аджама» («Ше''р аль-аджам») індійського літератора Шиблі Нумані на мові урду, 1906, — антологія творів поетів Ірану (перекладена перською мовою, 2 видання, Тегеран, 1956—57); «Словник персидської літератури» («Фарханге адабійате фарсі») Зохри Ханларі, Тегеран 1969, — біографії відомих літераторів, що писали на фарсі і арабських мовах; історичні діячі, що знайшли віддзеркалення в класичній персидській прозі і поезії; імена літературних персонажів, пророків і стовпів релігії, згадуваних в художній літературі Ірану, перелік основних для літератури Ірану книг і творів на перській і арабській мовах; терміни астрономії, астрології, логіки, що уживалися в персидській класичній поезії; основні відомості по арузу римі і риториці; бібліографія.
Китай. «Великий словник діячів китайської літератури» («Чжунго веньсюецзя та цидянь»), укладач Тань Чжен-бі, Шанхай, 2 видання, 1941, — відомості про письменників і учених починаючи з 571 до н.е.(наша ера); «Енциклопедія літератури і мистецтва» («І вень лей цзюй»), т. 1—2, Пекін, 1965, — перевидання антології, складеною Оуян Сюнем на початку 7 ст (спочатку складалася з 100 книг); «Імператорський огляд років тайпін» («Тайпін юй лань»), т. 1—4, Пекін, 1960 (фотолітографоване видання тисячетомной антології, складеної Лі Фаном в кінці 10 ст, — перелік 1690 творів, уривки з них, перелік літературних збірок, поетичних творів).
Корея. «Східна антологія» («Тонмунсон»), укладач З Го Джон і ін., [би. м.], 1478; перевидано в 3 тт., Сеул, 1966; «Бібліографія старої корейської літератури» («Косен саппу») Маеми Косаку, т. 1—3, Токіо, 1944 — 57; «Пісателіклассики Кореї» («Коджон чакка рон»), т. 1—2, Пхеньян, 1959; «Сучасні письменники Кореї» («Хенде чакка рон»), т. 1—2, Пхеньян, 1960—61; «Великий словник світової літератури і мистецтва» («Сеге мунйе тесаджон»), Сеул, 1962; «Історична енциклопедія Кореї» («Екса тесаджон») Лі Хон Джіка, Сеул, 1967, — біографії письменників, огляди літератури по епохах, терміни.
Туреччина. Тазкире : «Вісім райських садів» («Heşt behişt») Сехибея, 1538, — відомості про турецьких поетів до 1-ої половини 16 в.; «Зливання поезії» («Zübdet ül-eş''ar») Кафзаде Фаїзі, 17 ст, і ряд ін. У 20 ст видається багато антологічних довідників, у тому числі: «Турецька поезія минулого і сьогодення» («Dünden bugüne türk şiiri») Асима Безірджі, Анкара, 1958, — народна поезія, дивани і нова поезія; «Діячі турецької літератури» («Edebiyatimizda isimler sözlügü») Бехчета Неджатігила, 5 видання, Стамбул, 1968, — словник-довідник, включає 600 імен; «Життя і творчість турецьких письменників і поетів» («Türk edebiyatinda sairler ve yazarlar hayatlari, edebî kişilikieri eserleri») Рефіка Коркуда, Стамбул, 1970.
Японія. «Японська літературна енциклопедія» («Ніхон бунгаку дайдзітен»), укладач Фудзімура Цукуру, т. 1—8, Токіо, 1949—52, — японська і зарубіжна література, терміни, статті по мовознавству, мистецтву, хронологічні таблиці до 1950 і покажчики; «Словник-довідник по середньовічній японській літературі періодів Камакура і Муроматі» («Тюсей Камакура Муроматі бунгаку дзітен»), укладач Араки Есио, Токіо, 1961, — автори, твори, терміни за період з 1200 по 1568, хронологічні і генеалогічні таблиці, наочний покажчик; «Словник-довідник по історії японської літератури» («Ніхон бунгакуси дзітен»), укладач Кондо Тадаєси, Токіо, 1960; «Великий словник-довідник по поезії вака» («Вака бунгаку дайдзітен»), укладач Іто Есио, Токіо, 1962, — близько 4500 поетичних термінів, виразів, назв, що зустрічаються в класичній поезії з давніх часів до теперішнього часу; у додатку — перелік поетичних пам'ятників, антологій, бібліографія, перелік поетичних зборів і колекцій, хронологічні таблиці з 660 по 1959 покажчики; «Великий словник-довідник по сучасній японській літературі» («Гендай Ніхон бунгаку дайдзітен»), укладач Хисамацу Сен'іті і ін., Токіо, 1966, — японська література з 1868.
Розділ підготовлений Відділом літератури країн Азії і Африки Всесоюзної державної бібліотеки іноземної літератури.
