Айні (псевдонім; справжнє ім'я Садріддін Саїд-Муродзода) [15.(27) .4.1878, сіло Соктаре, біля р. Гиждувана, — 15.7.1954, Душанбе], таджицький радянський письменник, учений, громадський діяч. Перший президент (з 1951) АН(Академія наук) Таджицькою РСР; заслуженого на діяча науки Таджицької РСР, почесного академіка АН(Академія наук) Узбецькою РСР. Писав на таджицькій і узбецькій мовах. Основоположник таджицькою і один з тих, що зачинають узбецької радянської літератури (пісні «Марш свободи», 1918, «В славу Жовтня», 1918).
Вчився в бухарських медресе. Після Революції 1905—07 прилучився до лівого крила джадідізма . Елегія А. «На смерть брата» (1918) прозвучала закликом до скидання еміра. У 1919—21 співробітничав в журналі «Шу'лаї інкилоб» («Полум'я революції»), його статті заклали основи таджицької публіцистики. Порвавши з джадідізмом, А. у 1920 брав участь в бухарській народній революції. У прозаїчній сатирі «Бухарських катів» (1920) викривав феодальний режим. Повість «Одіна» (1924) разом з романами «Дохунда» (1927—28, опубл.(опублікований) 1930) і «Раби» (1934) складають своєрідну трилогію, епічну картину життя і боротьби таджицького народу впродовж століття. У повести «Смерть лихваря» (1939, перероблене видавництво 1953) показав смерть скнари, символізуючу загибель старих буд. У період Вітчизняної війни 1941—45 виступав з гострими публіцистичними статтями і історіко-художнімі нарисами («Повстання Муканни», 1944, і ін.). З 1948 до кінця життя працював над художественно-автобіографічеськой книгою «Спогаду» (російське переведення «Бухара», кн. 1—4, 1949—54; Державна премія СРСР, 1950), в якій показав життя Бухарського ханства на рубежі 19—20 вв.(століття) Автор по історії і філології народів Середньої Азії: «Історія емірів мангитськой династії» (1923), антологія «Зразки таджицької літератури» (ч. 1—3, 1926), нариси і монографії про Рудаки, Фірдоуси, Ібн Синьо, Сааді, Навої, Васифі, Беділе і ін. Депутат Верховної Ради СРСР 3-го і 4-го скликань. Нагороджений 3 орденами Леніна і орденом Трудового Червоного Прапора.
Соч.: Куллієт, Ч. 1 — 8, 10, 11, [Душанбе], 1958 — 69: у русявий.(російський) пер.(переведення) — Спогади, М. — Л., 1960; Собр. соч.(вигадування), т. 1 — 4, М., 1960 — 61.
Літ.: Брагинський І. С., Життя і творчість С. Айні, М., 1958; Садріддін Айні (1878 — 1954): Азізкулов Ч., Муллочонова 3., Фехрасті асархої С. Айні ва адабієті оїдбауто охирі солі 1961, Душанбе, 1963.
