Варрон Марк Теренций (Marcus Terentius Varro) прізвисько Реатінський від р. Реате (Сабінськая область), де народився] (116—27 до н.е.(наша ера)), римський письменник і учений. З юних років жив в Римі, потім в Афінах. Як легато Р. Помпея брав участь у війні в Іспанії проти Цезаря. Після примирення з Цезарем за його дорученням Ст організував в Римі публічну бібліотеку.
Ст — учений-енциклопедист, про що свідчить широта його інтересів (поезія, історія літератури, риторика, лінгвістика, філософія, історія, географія, математика, юриспруденція, сільське господарство) і велика кількість написаних ним праць (близько 74 робіт, в більшості не дійшли до нас). Головне вигадування: «Старизна в людському побуті і в обрядах богослужебних» (дійшли лише уривки); «Латинська мова» (з 25 книг дійшли з 5-ою по 10-у; 5-я і 6-я цілком, останні в уривках, російське переведення в збірці: «Античні теорії мови і стилю», 1936); «Зображення» (або «Седьміци») — збори біографій 700 знаменитих римлян і греків з їх портретами, що вважається першою в латинській літературі ілюстрованою працею (не дійшло); «Енциклопедія» — виклад різних галузей знання (не дійшло); «Сільське господарство» (вигадування збереглося цілком, російське переведення з коментарями і вступною статтею М. Е. Сергєєнко, 1963) — керівництво по польовому господарству, скотарству і присадибному господарству (розведення свійської птиці, бджіл, риби), цікаво великою кількістю побутових подробиць і відомостей про життя італійського села; «Меніппови сатири» російське переведення (уривки з «Меніппових сатир»), [у книзі: Помяловський І., М. Теренций Варрон Реатінський і Меніппова сатира, 1869] — наслідування сатиричним діалогам філософа-киника Меніппа (3 ст до н.е.(наша ера)), в яких проза і вірші перемежаються; у них Ст нападає на пороки сучасників, вихваляє старовинні вдачі і просте життя древніх римлян (збереглися уривки).
Соч.: Rerum rusticarum libri tres, Lpz., 1929; De Lingua latina, par J. Collart, P., 1954.
Літ.: Dahimann Н., М. Tyarro, в кн.: Paulys Realencyclopädie der classischen Alterturnswissenschaft, Suppl-bd 6, Stuttg., 1935, S. 1172.
