Класична освіта, тип загальної середньої освіти, в основу якого покладено вивчення латинської і грецької мов і античної літератури. До. о. почало складатися в Європі в епоху Відродження, коли різко зріс інтерес до культурної спадщини античних народів. У 14—15 вв.(століття) латинський і особливо грецький мови гуманісти розглядали як єдине засіб залучення до забутих в попередні століття науці і мистецтву Древньої Греції і Древнього Риму. До перших класичних учбових закладів слід віднести школи італійських гуманістів — Гуаріно Веронезе і Вітторіно та Фельтре . Проте вже до кінця 15 ст вміст До. о. зазнало серйозні зміни. У переважаючій більшості шкіл головною метою стало опанування формальної сторони латинської мови, витонченим стилем. Широке поширення отримало так зване цицероніанство — захоплення вивченням мови і стилю найбільшого римського оратора і письменника Цицерона (106—43 до н.е.(наша ера)). Це обмежило До. о. узкофілологичеськимі рамками і сприяло відродженню формалізму у вченні. З різкою критикою перебільшеної уваги до зовнішньої сторони латинської мови виступали Еразм Роттердамський, X. Вівес, І. Рейхлін, Ф. Меланхтон і багато інших. Проте цицероніанство продовжувало панувати в підвищених школах аж до 18 ст Найбільш яскравим прикладом середньої школи, де давалося те, що так однобічно трактувало До. о., з'явилася гімназія .
Новий етап в розвитку До. о. почався з середини 18 ст і був пов'язаний з поширенням в країнах Західної Європи, особливо в Німеччині, неогуманізма. Латинська і грецька мови знов стали розглядатися як основний засіб для засвоєння культурної спадщини стародавнього світу. Передовим мислителям 18 ст древні греки здавалися ідеалом гармонійно розвинених людей, до якого треба прагнути в процесі виховання. З того часу основним завданням До. о. стає розвиток мислення, естетичних смаків, формування світогляду. У зв'язку з цим в учбових планах гімназій і аналогічних їм середніх учбових закладів (латинських шкіл, граматичних шкіл, ліцеїв і т.п.) досить значне місце стала займати математика, вивчення якої поряд з вивченням граматики древніх мов вважалося головним засобом формальної освіти. У учбовий план гімназій були включені також рідна мова, історія, географія, в невеликому об'ємі — природні науки. До. о. стало розглядатися виключно як підготовче до здобуття університетського і перетворилося на головний вигляд середньої освіти. Таким До. о. збереглося в більшості країн Європи і Америки без істотних змін до кінця 19 ст В даний час класичні ліцеї є у Франції і Італії, класичні гімназії — у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), класичні відділення в деяких граматичних школах — у Великобританії, є класичні середні школи в Бельгії, Бразилії і ін. Проте в чистому вигляді До. о. не зустрічається вже ніде. У учбові плани шкіл входять різні предмети, головним чином гуманітарні, хоча вивчаються і предмети природно-математичного циклу. На вивчення древніх мов відводиться, наприклад, в класичних ліцеях Італії близько 28% загального часу, на класичних відділеннях середніх шкіл в ГДР(Німецька Демократична Республіка) — 12%.
В Росії ідеї До. о. почали поширюватися з 17 ст коли з'явилися греко-латинські школи, відкрилися Києво-могилянська і Слов'яно-греко-латинська академії. У 18 ст в Росії були відкриті перші гімназії — при Академії наук в Петербурзі (1726), при Московському університеті (1755) і в Казані (1758). Вони носили змішаний характер, і в їх роботі можна легко виявити межі, властиві як школам формально-граматичних, так і неогуманістічеських напрямів із значною домішкою елементів реально-практичної освіти. Державні гімназії, як тип загальноосвітньої середньої школи були створені в Росії по Статуту 1804, і з ними пов'язана подальша історія До. о. Перші гімназії давали не узкоклассичеськоє освіту, на вивчення латинської мови в них відводилося лише 13% учбового часу. Тенденція до посилення До. о. у дусі неогуманізма намітилася в процесі підготовки гімназичного статуту 1828, по якому питома вага древніх мов в учбових планах значно збільшилася (у гімназіях з однією латинською мовою — 17% учбового часу, в гімназіях з 2 мовами — 30% на обидва). Посилення До. о. йшло паралельно з посиленням станового початку в російській середній школі. Древні мови перетворилися на бар'єр, що закривав доступ в середні школи дітям непривілейованих станів. По Статуту 1864 передбачалося створення поряд з класичними гімназіями також реальних. Проте як і раніше лише До. о. вважалося повноцінним, таким, що дає достатню підготовку для вступи до університету. Для 2-ої половини 19 ст характерна боротьба між прибічниками 2 типів середньої освіти — класичного і реального (див. Реальне утворення ) . До прибічників останнього відносилися революційні демократи, До. Д. Ушинський і його послідовники, більшість прогресивно налагоджених людей. При реакційному міністрові народної освіти Д. А. Толстом (1866—80) До. о. було знов дане формально-граматичний напрям. Цінність вивчення древніх мов урядові круги убачали лише в розвитку формального мислення що вчаться, у відверненні їх від актуальних проблем сучасності. Древні мови вважалися засобом, який може затримати розвиток матеріалістичних переконань. Відірване від життя, До. о. викликала незадоволеність у всіх кругах суспільства. У результаті на початку 20 ст було дещо скорочена кількість учбового годинника, що відводився на вивчення латинської мови, в більшості гімназій було знято викладання грецької мови. Проте До. о. Залишалося пануючим типом середньої освіти до Великої Жовтневої соціалістичної революції.
Літ.: Капніст П., Класицизм, як необхідна основа гімназичної освіти, ст 2, М., 1900; Зелінський Ф., Стародавній світ і ми СП(Збори постанов) Би, 1903; Паульсен Ф., Історичний нарис розвитку освіти в Германії, пер, з йому.(німецький), М., 1908; Алешинцев І., Історія гімназичної освіти в Росії, СП(Збори постанов) Би, 1912; Різдвяний С. Ст, Нариси по історії систем народної освіти в Росії в XVIII—XIX вв.(століття), СП(Збори постанов) Би, 1912; Міжуєв П. Р., Головні моменти в розвитку західноєвропейської школи, М., 1913; Ганелін Ш. І., Нариси по історії середньої школи в Росії другої половини XIX ст, 2 видавництва, М.. 1954: Константінов Н. А., Нариси по історії середньої школи. Гімназії і реальні училища з кінця XIX ст до лютневої революції 1917 р., 2 видавництва, М., 1956.
