Каучуки синтетичні

Каучуки синтетичні, синтетичні полімери, які, подібно каучуку натуральному, можуть бути перероблені в гуму (див. також Високоеластичний стан, Еластомери ).

  Все До. с. ділять зазвичай на каучуки загального і спеціального призначення (див. таблиці.). Перші застосовують у виробництві виробів, в яких реалізується основна властивість гум, — висока еластичність при звичайних температурах (шини, транспортерні стрічки, взуття і ін.), другі — у виробництві таких виробів, які повинні володіти стійкістю до дії розчинників, масел, кисню, озону, тепло-і морозостійкістю (тобто здатністю зберігати високоеластичні властивості в широкому діапазоні температур) і ін. специфічними властивостями. Класифікація До. с. по сферах їх застосування певною мірою умовна, оскільки багато каучуків володіють комплексом властивостей, що дозволяє застосовувати їх як каучуки загального і спеціального призначення. З ін. сторони, до деяких виробів загального призначення інколи пред'являють спеціальної вимоги. Так, випускають морозостійкі шини, масло- і бензостійку гумове взуття і ін. Розроблені полімери, називають термоеластопластамі, в яких поєднуються властивості еластомерів і термопластичних полімерів; завдяки цьому вони можуть бути перероблені в гумові вироби, минувши стадію вулканізація . Особливі групи До. с.: водні дисперсії каучуків ( латекси ); рідкі каучуки ( олігомери, отверждающиеся з утворенням резиноподібних матеріалів); наповнені каучуки (суміші До. с. з наповнювачами або пластифікаторами, що виготовляються при здобутті До. с.).

  Найважливіші промислові синтетичні каучуки

  Найбільш поширені способи здобуття До. с. — емульсивна і стереоспецифічеськая полімеризація . При полімеризації можливе регулювання молекулярної маси каучуків. Це дозволяє виключити при переробці До. с. енергоємну стадію пластикації (див. Пластикація каучуків ). Технологічні процеси здобуття До. с. (в більшості випадків безперервні) включають також стадії виділення каучуку з дисперсій або розчинів (наприклад, коагуляцією або осадженням), очищення каучуку від залишків каталізаторів, емульгаторів і ін. домішок, сушку, брикетування і упаковку каучуку. Найважливіші мономери для синтезу каучуків — бутадієн, ізопрен, стирол і ін. — отримують головним чином з попутних нафтових газів і газів крекінгу ; наприклад, бутадієн може бути отриманий каталітичним дегідруванням н -бутана. Окрім цих мономерів, застосовують також акрилонітрил, фторолефіни, деякі кремнійорганічні з'єднання і ін.

  Успішне вирішення проблеми промислового синтезу каучуку належить до найбільш значних досягнень науки і техніки 20 ст Синтез каучуку в крупному заводському масштабі вперше в світі був здійснений в 1932 в СРСР за способом, розробленим С. Ст Лебедевим : полімеризацією на металевому натрії 1,3-бутадієну, отриманого з етилового спирту, був синтезований каучук натрію-бутадієну ВКВ. У 1938 було організовано промислове виробництво стиролових для бутадієну каучуків в Германії, в 1942 — крупне виробництво До. с. в США. До 1972 До. с. випускали більш ніж в 20 країнах. СРСР за об'ємом виробництва До. с. займає одне з провідних місць.

  Світове виробництво До. с. зростає швидкими темпами. Так, якщо в 1950 доля До. с. в загальному обсязі виробництва натурального і синтетичного каучуків в капіталістичних країнах складала близько 22%, в 1960 близько 48%, то до 1971 вона зросла до ~60% (~5 млн. т До. с. і ~ 3 млн. т натурального каучуку). Інтенсивне зростання випуску До. с. пояснюється значно нижчою собівартістю виробництва найбільш масових каучуків загального призначення (зокрема, стиролових для бутадієну) в порівнянні з собівартістю виробництва натурального каучуку, а також неможливістю використання натурального каучуку в деяких виробах спеціального призначення — тепло-, масло-, бензостійких і ін. До відносного скорочення вжитку натурального каучуку привело також створення бутадієні і ізопренах стереорегулярних До. с. що виявилися конкурентоздатними з натуральним каучуком у виробництві деяких шин, наприклад для легкових автомобілів, і ін. виробів.

  Номенклатура гумових виробів, що виготовляються на основі До. с., налічує близько 50 тис. найменувань. Найбільш крупний споживач До. с. — шинна промисловість (більше 50% загального об'єму вжитку До. с.). Технічний прогрес в різних галузях промисловості висуває перед промисловістю До. с. завдання створення каучуків, в яких повинні поєднуватися висока термостійкість, стійкість до дії іонізуючих випромінювань, масло- і бензостійка і ін. Це завдання може бути, зокрема, вирішена шляхом синтезу каучуків з мономерів, що містять неорганічні елементи — бор, фосфор, азот, фтор, кремній. Про властивості і вживання До. с. див.(дивися) також Акрілатниє каучуки, Каучуки бутадієну-нітрилу, Каучуки бутадієну, Стиролові для Бутадієну каучуки, Бутілкаучук, Вінілпірідіновиє каучуки, Каучуки ізопренів, Карбоксилатниє каучуки, Кремнійорганічні каучуки, Полісульфідні каучуки, Уретанові каучуки, Фторкаучуки, Хлоропренові каучуки, Хлорсульфірованний поліетилен, Етілен-пропіленовиє каучуки .

  Літ.: Уїтбі Р. С. [ред.], Синтетичний каучук, пер.(переведення) з англ.(англійський), М. — Л., 1957; Литвин О. Б., Основи технології синтезу каучуків, М., 1972; «Журнал Всесоюзного хімічного суспільства ім. Д. І. Менделєєва», 1968, т. 13 № 1 (номер присвячений гумовій промисловості); Цегельників П. А., Аверко-Антоновіч Л. А., Аверко-Антоновіч Ю. А., Хімія і технологія синтетичного каучуку, Л., 1970; Довідник гумовика. Матеріали гумового виробництва, М., 1971.