Зобов'язальне право , сукупність цивільно-правових норм, регулюючих відношення по передачі майна від одного учасника економічного звороту іншому (купівля-продаж, заїм, підряд і т.д.). У СРСР О. п. регулює процес планового розподілу продукції (товарів) виробничо-технічного призначення між соціалістичними організаціями, виконання робіт по капітальному будівництву, передачу і впровадження науково-технічних досягнень у виробництво, реалізацію товарів народного вжитку, виробництво робіт і надання послуг населенню, стосунки, витікаючі з актів розпорядження громадянами майном, що належить їм на праві особистій власності і т.п. О. п. регламентує також стосунки, що виникають з недозволених дій: наприклад, порушник чужого права зобов'язаний відшкодувати потерпілому заподіяний їм майновий збиток.
О. п. як сукупність правових норм складає частина Основ цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік, а також республіканських ГК(Цивільний кодекс). У Основах містяться норми, що визначають виникнення зобов'язань, їх виконання забезпечення виконання, відповідальність за порушення зобов'язання, його припинення. У ГК(Цивільний кодекс) врегульовані також окремі інститути О. п.: постачання, державні закупівлі сільськогосподарських продуктів в колгоспів і радгоспів, наймання майнове, перевезення, страхування, розрахункові і кредитні стосунки, доручення, комісія, зберігання і т.д.
Норми О. п. містяться також і в загальносоюзних і республіканських нормативних актах. Такі наприклад, Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення, Положення про постачання товарів народного вжитку, транспортні статути, кодекси (ж.-д., морський, річковий, повітря), детально регулюючі договори перевезення вантажів і пасажирів, і т.д.
