Зобов'язання , цивільне правовідношення, через яке одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь ін. сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші) або утриматися від нього. Кредитор, у свою чергу, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. По радянському праву сторонами О. є соціалістичні організації і громадяни; виникають О., як правило, з договору, актів планерування і інших адміністративних актів, унаслідок спричинення майнової шкоди, підмета відшкодуванню, негрунтовного придбання або збереження майна і т.д.
Залежно від вмісту прав і обов'язків сторін розрізняють О., направлені на: відшкодувальне або безвідплатне відчуження (придбання) майна у власність або оперативне управління; відшкодувальне або безвідплатне надання майна в користування; виконання робіт і надання послуг; охорону соціалістичної і особистої власності, інших майнових прав.
За наявності в О. декількох кредиторів і декількох боржників порядок його виконання учасниками визначається залежно від предмету О. і умов угоди сторін. Якщо кожен з учасників О. зобов'язаний його виконати в певній (рівною або нерівною) долі, таке О. називається пайовим. Якщо кредитор має право вимагати від будь-якого з боржників виконання О. повністю (що означає звільнення від відповідальності ін. учасників О.), таке О. називається солідарним. Виконання О. може забезпечуватися додатковим О. (див. Забезпечення виконання зобов'язань ). Якщо О. не виконується добровільно, до зобов'язаної особи можуть бути застосовані заходи державного примуси (шляхом звернення кредитора до суду або арбітраж).
О. припиняється після його виконання шляхом заліку зустрічних однорідних вимог; за угодою сторін; у зв'язку з неможливістю виконання О., за яку боржник не відповідає; ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), якщо виконання О. в цьому випадку законодавство не покладає на ін. юридичну особу, і ін.
