Закупівлі сільськогосподарських продуктів, в СРСР і ін. соціалістичних країнах Європи планомірне забезпечення народного господарства і населення з.-х.(сільськогосподарський) продуктами. З. с. п. — форма економічного зв'язку між містом і селом, промисловістю і сільське господарством, робочим класом і селянством, один з методів дії соціалістичної держави на розвиток колгоспного і радгоспного виробництва.

  З. с. п. в СРСР. Комуністична партія завжди визначала політику закупівель з.-х.(сільськогосподарський) продуктів стосовно обстановки, в якій знаходилася країна на тому або іншому етапі свого розвитку. В період Громадянської війни і військової інтервенції 1918—20 Радянська держава вимушена була ввести хлібну монополію, вилучати надлишки хліба у селян дорогою продрозкладки . В березні 1921 10-й з'їзд партії прийняло рішення «Про заміну розверстування натуральним податком (продподатком)». Продподаток в 1924 був замінений грошовим податком. У 1928—29 було визнано доцільним перейти до контрактації зерна і ін. продуктів по договорах з селянськими господарствами і кооперативними об'єднаннями. Перемога колгоспних буд викликала до життя нові форми З. с. п. У 1932—33 замість контрактації були введені обов'язкові постачання зерна, м'яса, молока і деяких ін. з.-х.(сільськогосподарський) продуктів, що мали силу податку. У той же період була введена натуральна оплата праці за роботи, виконувані МТС(машинно-тракторна станція) в колгоспах, яка стала важливим джерелом вступу в державні ресурси з.-х.(сільськогосподарський) продукції. Обов'язкові постачання зерна, картоплі, олійних культур обчислювалися по твердих нормах з гектара спочатку фактичною, а потім плановою посівній площі. Постачання продуктів тваринництва обчислювали по фактичному, а потім по плановому поголів'ю худоби. Проте ця система З. с. п. мала свої негативні сторони, оскільки в багатьох господарств не створювалося достатня зацікавленість в зростанні суспільного виробництва, бо із зростанням посівних площ і поголів'я худоби зростав і об'єм постачань.

  В 1939—41 був введений погектарний принцип здачі державі з.-х.(сільськогосподарський) продуктів. Постачання продуктів рільництва (окрім технічних культур) встановлювалися по твердих ставках з кожного гектара ріллі, а продуктів тваринництва — з кожного гектара з.-х.(сільськогосподарський) угідь, закріплених за колгоспами. Закупівлі найважливіших технічних культур вироблялися на основі договорів контрактації. У 1940, у міру зростання виробництва і потреб держави в продовольстві, були введені і державні З. с. п. по вищим цінам. Утворилася складна система заготовок колгоспної продукції, що складалася з обов'язкових постачань, натуроплати за роботи МТС(машинно-тракторна станція), з контрактації і закупівель. В ході розвитку народного господарства виявилися серйозні недоліки і цієї системи. Вона не зважала в достатній мірі на специфіку розвитку сільського господарства в тій або іншій зоні, в окремих господарствах, стримувала ініціативу працівників сільського господарства в повнішому використанні резервів виробництва. Що існували до 1953 заготівельних ціни на з.-х.(сільськогосподарський) продукцію були низькі, не відшкодовували витрат колгоспів на її виробництво. Після 1953 ціни неодноразово підвищувалися, що сприяло збільшенню виробництва і закупівель з.-х.(сільськогосподарський) продуктів. У 1958 була введена єдина система З. с. п., заснована на єдиних закупівельних цінах .

  Важливі зміни в систему З. с. п. внесли Березневий (1965) і Липневий (1970) пленуми ЦК КПРС. На 1966—79 і 1971—75 були встановлені тверді плани продажу державі зерна, насіння олійних культур, картоплі, цукрового буряка, бавовни-сирцю, худоби і птиці, молока, яєць, шерсті і ін. з.-х.(сільськогосподарський) продуктів. Плани державний закупівель були доведені до кожного району і господарства з врахуванням їх спеціалізації і перспектив розвитку.

  В державному плані розміри З. с. п. визначаються з врахуванням зростання виробництва і вжитку кожного продукту. На основі завдань з продажу продукції державі і при визначенні власних потреб і можливостей для перевиконання плану закупівель колгоспи і радгоспи встановлюють обсяг виробництва з.-х.(сільськогосподарський) продуктів, розробляють прогресивні агротехнічні заходи, направлені на підвищення врожайності з.-х.(сільськогосподарський) культур і продуктивності тваринництва.

  Постановою Ради Міністрів СРСР від 1 квітня 1965 були підвищені закупівельні ціни на пшеницю, жито, гречку і деякі ін. зернові культури, а для радгоспів і ін. державних господарств і на соняшник, скасовано щорічне коректування закупівельних цін на зерно, соняшник, цукровий буряк і картоплю; за пшеницю, жито, овес, просо і ін. зернові культури, що продаються державі понад твердий план, з.-х.(сільськогосподарський) підприємства отримують надбавку у розмірі 50% основної закупівельної (здавальною) ціни. У 1970 підвищені закупівельні ціни на багато продуктів тваринництва. Введена 50%-ная надбавка до закупівельних цін на наступну продукцію, що продається понад план: худоба, молоко, яйця, шерсть і т.д.

  З. с. п. проводяться державними і кооперативними заготівельними організаціями в порядку контрактації.

  На 24-м-коді з'їзді КПРС наголошувалася необхідність послідовного здійснення переходу на приймання продукції безпосередньо в господарствах і доставку її спеціалізованим транспортом заготівельних організацій.

  Після виконання твердих планів товарну продукцію, що залишилася, колгоспи і радгоспи на добровільних засадах продають державі понад план. Частину надпланової продукції колгоспи можуть реалізувати через споживчу кооперацію на комісійних початках, продавати на колгоспному ринку. Радгоспам і ін. державним з.-х.(сільськогосподарський) підприємствам з 1967 надано право реалізувати з.-х.(сільськогосподарський) продукцію, яка не знаходить збуту у заготівників, за власним розсудом. Радгоспам, перекладеним на повний госпрозрахунок, дозволено продавати не прийняті заготівельними організаціями овочі, фрукти і ін. швидкопсувні продукти, а також картопля і птицю державним, кооперативним організаціям і на ринку за цінами, визначуваною угодою сторін. Ця продукція (окрім реалізованої на ринку) зараховується у виконання плану продажу продукції державі. Радгоспи, перекладені на повний госпрозрахунок, продають з.-х.(сільськогосподарський) продукцію державі за закупівельними цінами з надбавками, встановленими для колгоспів.

  Питома вага закупівель основних з.-х.(сільськогосподарський) продуктів в СРСР характеризується даннимі таблиці.

  Перехід до твердих планів державних закупівель на основі нових, економічно обгрунтованих закупівельних (здавальних) цін сприяє зростанню виробництва з.-х.(сільськогосподарський) продуктів.

  Р. М. Рогозін.

  З с. п. в інших соціалістичних країнах Європи. У перші роки соціалістичного будівництва переважна частина товарної з.-х.(сільськогосподарський) продукції заготовлювалася шляхом обов'язкових постачань, що було викликане великим розривом між потребами населення в з.-х.(сільськогосподарський) продукції і її виробництвом, а також необхідністю розподілу можливо більшої частини з.-х.(сільськогосподарський) продукції за твердими цінами. Проте вже і в цей період існували і такі форми заготовок, як контрактація (НРБ, ПНР(Польська Народна Республіка)) і З. с. п. за вищими контрактаційними і закупівельними цінами (ГДР). Вдосконалення заготовок з.-х.(сільськогосподарський) продуктів в європейських соціалістичних країнах йшло по шляху заміни обов'язкових постачань закупівлями по договорах з.-х.(сільськогосподарський) підприємств із заготівельними організаціями, споживчою кооперацією, підприємствами переробної промисловості і з торгівельними організаціями. У сучасних умовах у всіх європейських соціалістичних країнах З. с. п. основна форма заготовок.

  І. М. Карпенко.

  Літ.: Ленін Ст І., Про продовольчий податок (Значення нової політики і її умови), Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 43; Пленум ЦК КПРС. 24—26 березня 1965, Стенографіч. звіт, М., 1965; Директиви XXIII з'їзду КПРС по п'ятирічному плану розвитку народного господарства СРСР на 1966—1970 років, М., 1966; Директиви XXIV з'їзду КПРС по п'ятирічному плану розвитку народного господарства СРСР на 1971—1975 роки, М., 1971; Статистичний щорічник країн — членів Ради Економічної Взаємодопомоги, М-код,, 1971.

  Питома вага закупівель сільськогосподарських продуктів в колгоспів, радгоспів і ін. державних господарств і загальних закупівлях %