Особиста власність
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Особиста власність

Особиста власність при соціалізмі, основна форма індивідуальної власності членів соціалістичного суспільства на трудові доходи і заощадження, предмети вжитки, що задовольняють особисті потреби, а також на деякі засоби виробництва, використовувані в особистому підсобному і домашньому господарстві. Л. с. громадян входить складовою частиною в національне багатство країни.

загрузка...

  Безпосередніми джерелами формування Л. с. при соціалізмі є заробітна плата робітників і службовців, грошові доходи колгоспників, доходи, отримані з суспільних фондів вжитку (пенсії, посібники, стипендії), і особисте підсобне господарство . Оскільки головним джерелом формування Л. с. служать доходи, що розподіляються по праці, а також суспільні фонди вжитку, остільки зростання суспільного виробництва виступає як основа збільшення Л. с. Безкоштовні і пільгові послуги (освіта, медична допомога і т. п.) кінець кінцем також впливають на структуру і об'єм Л. с.

  Оскільки Л. с. є похідною від суспільної, заснована на особистій праці і має головним чином споживчий характер, вона принципово відмінна як від частнокапіталістічеськой, так і від приватної власності дрібних товаровиробників. Чим вище рівень суспільного виробництва, тим вище реальні доходи працівників, і, отже, тим більше Л. с. У свою чергу залежність розмірів Л. с. від кількості і якості витраченої праці, можливість придбати на свої доходи більше матеріальних благ підвищують матеріальну зацікавленість працівників соціалістичного господарства в праці, що сприяє зростанню суспільної власності. У Л. с. поєднуються суспільні і особисті інтереси трудящих.

  марксизму-ленінізму однаково чужі як пропагований «лівими» ревізіоністами аскетизм, низький рівень вжитку, так і дрібнобуржуазний дух користолюбства, поклоніння речам, ідеал «суспільства вжитку». Ідеали соціалізму не зводяться лише до зростання маси матеріальних благ, що знаходяться у розпорядженні членів суспільства, вони передбачають і всестороннє духовне вдосконалення людей, принципово іншу, ніж при капіталізмі, систему стосунків між ними. Суспільство перешкоджає тому, щоб Л. с. могла служити для окремих осіб умовою неробства, дармоїдства, відмови від суспільно корисної діяльності. Соціалістичне суспільство не допускає також значну диференціацію в особистих доходах і об'ємі Л. с. Навпроти, у міру підвищення освітнього і культурного рівня трудящих, зростання їх кваліфікації відбувається скорочення відмінностей в доходах по окремих соціальних групах трудящих.

  Л. с. — категорія історично розвивається і змінюється. Круг об'єктів і джерела її формування залежать від історичних умов будівництва соціалізму, рівня розвитку продуктивних сил, національних, культурних і інших особливостей життя суспільства. У міру зростання суспільного господарства колгоспів, розвитку соціалістичного суспільного виробництва поступово падає значення особистого підсобного господарства як джерела формування і складової частини Л. с. трудящих. В той же час науково-технічний прогрес у виробництві приводить до появи нових видів споживчої продукції і відповідно до розширення круга об'єктів Л. с. В результаті структурних зрушень в Л. с. все більшу питому вагу займають предмети вжитку тривалого користування і високої якості, а також предмети, що задовольняють естетичні і культурні потреби людей. Кількість предметів культурно-побутового призначення тривалого користування, що знаходяться в Л. с. трудящих СРСР, значно зросло і характеризується наступними даними (шт., з розрахунку на 1000 чіл. населення):

 

Радіоприймачі і радіоли

Телевізори

Холодильники

Пральні машини

1960

1971

129

22

10

13

206

160

106

161

 

  З розвитком соціалістичного суспільства по дорозі до комунізму все велика частка життєвих благ поступатиме в особистий вжиток з суспільних фондів. При комунізмі члени суспільства отримуватимуть всі необхідні ним кошти для життя і всестороннього розвитку безпосередньо з суспільного фонду.

  В соціалістичних країнах Л. с. охороняється законом. Наприклад, Конституція СРСР встановлює право Л. с. як одне з основних прав громадян. Використовуючи майно, що належить йому, громадянин може розпоряджатися їм всіма способами, що допускаються законом: безпосередньо користуватися, продати, подарувати, заповідати, надати в тимчасове користування і тому подібне Зловживання Л. с. (спекуляція витягання нетрудового доходу, приватнопідприємницька діяльність) карається в кримінальному порядку. В цілях забезпечення споживчого характеру Л. с. законодавство союзних республік встановлює граничні розміри житлового будинку, який може бути Л. с. громадянина, а також граничну кількість худоби, яка може знаходитися в Л. с. громадян або колгоспного двору.

  Охорона Л. с. здійснюється різними правовими засобами. Майно, викрадене у власника, вилучене шляхом шахрайства, обману і т. п., розшукується і повертається йому. Якщо воно знищене або пошкоджене, вартість його має бути відшкодована винним. Окрім повернення або відшкодування вартості майна, винен несе також і покарання за злочинне посягання на Л. с.

 

  Літ.: Конституція СРСР, М., 1971, ст. 7 і 10; Програма КПРС, ч. 2, М., 1971; Матеріали XXIV з'їзду КПРС, М., 1971; Халфіна P. О., Право особистої власності радянських громадян, М., 1961; Радаєв Ст Ст, Особиста власність в соціалістичному суспільстві, М., 1963; Кошелов А. Я., Особиста власність в соціалістичному суспільстві, М., 1963; Маслов Ст Ф., Основні проблеми права особистої власності в період будівництва комунізму в СРСР, Хар., 1968.

  Р. І. Шмельов, Р. О. Халфіна.