Зв'язані реакції, такі реакції хімічні, які протікають лише спільно і за наявності хоч би одного загального реагенту. Реакція (А + У ® продукти), що індукує (що викликає) проходження ін. реакції, називається первинною, а індукована нею, або зв'язана їй (А + З ® продукти), — вторинною. Реагент А, що бере участь в обох реакціях, називається актором, реагент В взаємодія якого з А індукує вторинну реакцію, — індуктором, а реагент З — акцептором. Індуктори в С. р., на відміну від каталізаторів (у каталітичних реакціях), витрачаються.
Прикладом С. р. може служити спільне окислення окислу вуглецю і водню: 2h 2 + O 2 = 2h 2 O і 2co + О 2 = 2co 2 . Друга реакція в відсутність водню не йде до дуже високих температур, при додаванні ж в систему H 2 вона стає легко здійсненною. Як кількісна характеристика для С. р. використовують чинник індукції I, рівний відношенню кількостей акцептора, що прореагували, і індуктора, виражених в мілі (грамі-молекулах ) або грамі-еквівалентах ; у даному прикладі .
Основні межі механізму і кінетичних особливостей С. р. були встановлені при дослідженні окислювальних реакцій в розчинах Н. А. Шиловим . В основі явища сполучення реакцій, або хімічній індукції, лежить утворення проміжних речовин, що виникають при первинній реакції і здійснюють перенесення індуктивного впливу первинної реакції на вторинну. Як правило, С. р. відносяться до ланцюговим реакціям — услід за освітою під дією індуктора первинного радикала розвивається ланцюг перетворень молекул акцептора вже без участі молекул індуктора. У багатьох випадках С. р. близькі до автокаталітичних реакцій (див. Автокаталіз ) .
