Друга сигнальна система, властива людині якісно особлива форма вищій нервовій діяльності — система мовних сигналів (вимовних, чутних і видимих). Поняття, висунуте І. П. Павловим (1932) для визначення принципових відмінностей в роботі головного мозку тварин і людини. Мозок тварини відповідає лише на безпосередні зрітельниє, звукові і інші роздратування або їх сліди; виникаючі відчуття складають першу сигнальну систему (П. с. с.) дійсності. Людина ж володіє окрім того здатністю узагальнювати словом незліченні сигнали П. с. с.; при цьому слово, по вираженню І. П. Павлова, стає сигналом сигналів. Аналіз і синтез, здійснюваний корою великих півкуль головного мозку, у зв'язку з наявністю Ст с. с. стосується вже не лише окремих конкретних подразників, але і їх узагальнень, представлених в словах. Ст с. с. виникла в процесі еволюції, в процесі суспільної праці. Здібність до узагальненого віддзеркалення явищ і предметів забезпечила людині необмежену можливість орієнтації на навколишньому світі і дозволила йому створити науку. П. с. с. і Ст с. с. — різні рівні єдиної вищої нервової діяльності, але Ст с. с. грає провідну роль. Формування Ст с. с. відбувається лише під впливом спілкування людини з іншими людьми, тобто визначається не лише біологічними, але і соціальними чинниками. Характер взаємодії П. с. с. і Ст с. с. може варіювати залежно від умов виховання (соціальний чинник) і особливостей нервової системи (біологічний чинник). Одні люди відрізняються відносною слабкістю П. с. с. — їх безпосередні відчуття бліді і слабкі (розумовий тип), інші, навпаки, сприймають сигнали П. с. с. яскраво і сильно (художній тип). Для повноцінного розвитку особи необхідний своєчасний і правильний розвиток обох сигнальних систем.
У вивченні Ст с. с. спочатку переважало накопичення фактів, що характеризують значення узагальнювальної функції словесних сигналів, а потім — розтин нервових механізмів дії слова. Встановлено, що процес узагальнення словом розвивається як результат вироблення системи умовних зв'язків (див. Умовні рефлекси ); при цьому має значення не лише кількість зв'язків, але і їх характер: зв'язки, вироблені під час діяльності дитяти, полегшують процес узагальнення. При дії словесних сигналів спостерігаються стійкі зміни збудливості, велика сила, частота і тривалість електричних розрядів в нервових клітинах певних пунктів кори мозку. Розвиток Ст с. с. — результат діяльності всієї кори великих півкуль; пов'язати цей процес з функцією якогось обмеженого відділу мозку неможливо.
Літ.: Павлов І. П., Поли. собр. праць, т. 1—5, М. — Л., 1940—49; Красногорський Н. І., Праці по вивченню вищої нервової діяльності людини і тварин, т. 1, М., 1954; Жваво Е. І., Основні положення вищої нейродинаміки, в сб.(збірка): Пограничні проблеми психології і фізіології, М., 1961; Кольцова М. М., Узагальнення як функція мозку, Л., 1967.
