Перша сигнальна система, система умовнорефлекторних зв'язків, що формуються в корі головного мозку тварин і людини при дії на рецептори роздратувань, витікаючих із зовнішнього і внутрішнього середовища. П. с. с.— основа безпосереднього віддзеркалення дійсності у формі відчуттів і сприйнять. Термін «П. с. с.» введений в 1932 І. П. Павловим при дослідженні фізіологічного механізму мови. По Павлову, для тварини дійсність сигналізіруєтся головним чином роздратуваннями (і слідами їх у великих півкулях), які сприймаються безпосередньо клітками зрітельних, слухових і ін. рецепторів організму. «Це те, що і ми маємо в собі як враження, відчуття і вистави від зовнішнього довкілля, як загальноприродною, так і від нашої соціальної, виключаючи слово, чутне і видиме. Це — перша сигнальна система дійсності, загальна у нас з тваринами» (Павлов І. П., Полн. собр. соч.(вигадування), 2 видавництва, т. 3, кн. 2, 1951, с. 335—336). У людини в процесі його трудового і суспільного життя над П. с. с. виникла нова, специфічно людська форма віддзеркалення — система мовних (словесних) сигналів — друга сигнальна система дійсності. Павлов говорив, що «... слово склало другу, спеціально нашу, сигнальну систему дійсності, будучи сигналом перших сигналів» (там же, с. 336). Обидві сигнальні системи людини, володіючи якісними відмінностями, функціонують в тісній взаємодії і єдності. Див. також Вища нервова діяльність,Умовні рефлекси .
Літ.: Павлов І. П., Полн. собр. соч.(вигадування), 2 видавництва, т. 3, кн. 2, М.— Л., 1951; Орбелі Л. А., Ізбр. праці, т. 3, М.— Л., 1964.
