Дитяча злочинність, злочинність неповнолітніх, суспільно небезпечні дії неповнолітніх, відповідальність за яких передбачена кримінальним законом. Від Д. п. слід відрізняти суспільно небезпечні дії малолітніх, таких, що не можуть за віком нести кримінальну відповідальність (див. Діти ).
В умовах експлуататорського суспільства Д. п., як і взагалі злочинність, обумовлена соціально-економічних буд цього суспільства, властива самій його природі. Д. п. — супутник буржуазного суспільства, в якому постійними соціальними явищами стали безробіття, невпевненість в завтрашньому дні, трудність здобування освіти, що особливо сильно діють на молодь. Істотний вплив на зростання Д. п. надають такі поширені в умовах буржуазного суспільства явища, як наркоманія, азартні ігри і т.п. Разлагающе діє на молодь професійна злочинність, що прийняла в капіталістичних країнах масовий характер (див. Організована злочинність ). Буржуазний друк, кіно, радіо, телебачення, що розпалюють шовінізм, расову ненависть, низовинні інстинкти в підростаючому поколінні, виховують в нім культ жорстокості і сили. По оцінці комісії конгресу США (1967), тема злочинності і насильства характерна для 60% телепередач.
Неухильне зростання Д. п. в капіталістичному суспільстві значно обганяє зростання населення відповідних віків. У свою чергу, у складі Д. п. спостерігається випереджаюче зростання злочинності підлітків молодшого віку, дівчаток, збільшення долі небезпечних злочинів. У США кількість справ в судах для неповнолітніх зросла з 1948 по 1956 на 70% (населення відповідного віку — на 16%), а з 1956 по 1965 ще в 2 рази. У 1967 за скоювання злочинів було арештовано 759 тис. осіб у віці до 18 років. У Великобританії, де чисельність неповнолітніх у віці 10—17 років, в порівнянні з 1938, зменшилася, рівень Д. п. був в 1967 вище довоєнного в 2,8 разу (у групі віку 14—17 років) і в 1,5 разу (у групі 10—13 років). У ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) в 1969 зростання числа засуджених у віці 14—17 років за кримінальні злочини склав 175% до рівня 1948. У Данії і Швеції рівень Д. п. збільшився в порівнянні з 1939 в 2,3 і 2,5 разу відповідно.
Більшість праць буржуазних дослідників, що не бажають називати головні причини Д. п., що кореняться в самій суті експлуататорських буд, носять описовий, фактографічний характер, містять спроби звести проблему до психологічних або мікросоціальних чинників (див. також Диференційованому зв'язку теорія ). Деякі автори пояснюють зростання Д. п. так званою «сексуальною революцією» в середовищі неповнолітніх, кризою сім'ї, наявністю самостійної «молодіжної субкультури» і т.п. Досить широкого поширення набули антинаукові концепції «природженої схильності» частини підлітків до злочину через спадкову обтяжену, специфіки підсвідомих психічних процесів і навіть «специфіки раси або групи».
Причини Д. п. в соціалістичному суспільстві, де ліквідовані її корінні причини, носять характер пережитків, пов'язані з неправильним вихованням, негативним впливом в сім'ї, підбурюванням з боку злочинних елементів. Вікові особливості неповнолітніх — недолік життєвого досвіду, схильність до наслідування, трудність правильної оцінки деяких явищ, емоційна збудливість і др.— підсилюють небезпеку засвоєння негативних поглядів і звичок в разі попадання під небажаний вплив, особливо тоді, коли не забезпечується належна виховна дія і контроль за поведінкою підлітків. Негативний вплив старших членів сім'ї (пияцтво, скандали, прояви жорстокості і ін.) просліджується приблизно в 30—40% випадків злочинів неповнолітніх, підбурювання з боку злочинних елементів — в 20—30% і т.д. Більшість неповнолітніх злочинців походять з сімей з низьким освітнім рівнем батьків. В той же час ні по матеріальному рівню сім'ї, ні за житловими умовами істотних відмінностей між сім'ями правопорушників і неповнолітніх, не скоюючих злочинів, немає.
Вирішальне значення в боротьбі за ліквідацію Д. п. в соціалістичному суспільстві має система заходів щодо безперервного підвищення добробуту культури і свідомості членів суспільства, що створюють, як вказується в Програмі КПРС, всі необхідні передумови викорінювання злочинності. Систематично здійснюються заходи, направлені на подальше поліпшення виховання в сім'ї, школі, громадських організаціях, на організацію культурного дозвілля неповнолітніх за місцем проживання і т.д. У школах і крупних житлово-експлуатаційних конторах введені посади організаторів позашкільної роботи з дітьми. Заборонено виключення дітей з школи, переведення їх в ін. учбові заклади (наприклад, в професійно-технічні училища), звільнення працюючих підлітків без дозволу комісії у справах неповнолітніх . Для працевлаштування неповнолітніх на всіх підприємствах введена броня прийому на роботу молоді, що закінчує школу. До 2% вступів від житлового фонду відраховується на фінансування роботи з дітьми за місцем проживання; розширюється мережа культурно-виховних установ. Важливе значення мають заходи, спеціально призначені для боротьби з Д. п.: а) допомога неповнолітнім, таким, що виявився в несприятливих умовах життя і виховання (див. також Опіка, Опікування ), і їх пристрій; би) запобігання переходу на злочинна дорога підлітків, що допускають малозначні правопорушення; у) кримінально-правові заходи боротьби з Д. п., у тому числі посилення відповідальності дорослих за залучення неповнолітніх в злочинну діяльність. Радянським законодавством встановлений ряд особливостей розгляду справ про злочини неповнолітніх, забезпечуючих охорону інтересів підлітків і виявлення причин скоєння злочину (детальніше за див.(дивися) в ст. Неповнолітні ).
