Д''Аламбер (D''alembert) Жан Лерон (16.11.1717, Париж, — 29.10.1783, там же), французький математик і філософ, член Паризької АН(Академія наук) (1754), Петербурзькою АН(Академія наук) (1764) і ін. академій. З 1751 Д. працював разом з Д. Дідро над створенням «Енциклопедії наук, мистецтв і ремесел». У «Енциклопедії» Д. вів відділи математики і фізики. У 1757, не витримавши переслідувань реакції, яким піддавалася його діяльність в «Енциклопедії», він відійшов від її видання і цілком присвятив себе науковій роботі. У «Трактаті про динаміку» (1743) вперше сформулював загальні правила складання диференціальних рівнянь руху будь-яких матеріальних систем, звівши завдання динаміки до статики (див. Д''Аламбера принцип ). Цей принцип був застосований ним в трактаті «Міркування про загальну причину вітрів» (1774) для обгрунтування гідродинаміки (довів існування поряд з океанськими також повітряних приливів). У астрономії Д. обгрунтував теорію обурення планет і першим строго пояснив теорію передування рівнодень і нутації. Основні математичні дослідження Д. відносяться до теорії диференціальних рівнянь, де він дав метод вирішення диференціального рівняння 2-го порядку з приватними похідними, що виражає поперечні коливання струни (хвилевого рівняння), у вигляді суми двох довільних функцій і по т.з. граничним умовам зумів виразити одну з них через іншу. Ці роботи Д., а також подальші роботи Л. Ейлера і Д. Бернуллі склали основу математичної фізики. При вирішенні одного диференціального рівняння з приватними похідними еліптичного типа, що зустрівся в гідродинаміці, Д. вперше застосував функції комплексного змінного. В Д. (а в той же час і в Л. Ейлера) зустрічаються ті рівняння, що зв'язують дійсну і уявну частини аналітичної функції, які згодом отримали назву Коші — Рімана рівнянь . Д. належать також важливі результати в теорії звичайних диференціальних рівнянь з постійними коефіцієнтами і систем таких рівнянь 1-го і 2-го порядків. Числення нескінченно малих Д. прагнув обгрунтувати за допомогою теорії меж, в теорії рядів його ім'я носить широко споживану достатню ознаку збіжності. У алгебрі Д. дав перше (не цілком строге) доведення основної теореми про існування кореня в рівняння алгебри. У перших томах «Енциклопедії» Д. помістив важливі статті: «Диференціали», «Рівняння», «Динаміка», «Геометрія».
З філософських робіт найбільш важливе значення мають вступна стаття до «Енциклопедії» «Нарис походження і розвитку наук» (1751, русявий.(російський) пер.(переведення) у книзі «Родоначальники позитивізму», 1910), в якій дана класифікація наук, і «Елементи філософії» (1759). У теорії пізнання услід за Дж. Локком Д. дотримувався сенсуалізму . У вирішенні основних філософських питань Д. схилявся до скептицизму, вважаючи за неможливе що-небудь достовірне стверджувати про бога, взаємодію його з матерією, вічність або сотворенності матерію і тому подібне Сумніваючись в існуванні бога і виступаючи з антиклерикальною критикою, Д., проте, не встав на позиції атеїзму. На відміну від французьких матеріалістів, Д. вважав, що існують незмінні, не залежні від суспільного середовища етичні принципи. Погляди Д. по питаннях теорії пізнання і релігії були піддані критиці з боку Дідро в творі: «Сон Д''Аламбера» (1769), «Розмова Д''Аламбера і Дідро» (1769) і ін. Д. належать також роботи по питаннях музичної теорії і музичної естетики: трактат «Про свободу музики», в якому підведені підсумки т.з. війни буффонів — боротьби довкола питань оперного мистецтва, і ін.
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Динаміка, М. — Л.., 1950; Витягання з мемуару «Про рівновагу рідин» і «Про фігуру Землі», в кн.: Клеро А., Теорія фігури Землі, заснована на початках гідростатики, пер.(переведення) з франц.(французький), М. — Л., 1947.
Літ.: Енгельс ф.. Діалектика природи, М., 1955, с. 61—64, 70; Ленін Ст І., Матеріалізм і емпіріокритицизм, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 18; Літвінов а Е. Ф., Даламбер, його життя н наукова діяльність, СП(Збори постанов) Би, 1891; Відітнер Р., Історія математики від Декарта до середини XIX століття, пер.(переведення) з йому.(німецький), 2 видавництва, М., 1966; Історія філософії, т. 2, М., 1941, с. 353—355; Muller М., Essai sur la philosophie de Jean d''alembert, P., 1926.
