Гурвіч (Gurvitch) Георгій Давидовіч (2.11.1894, Новоросійськ, — 10.12.1965, Париж), соціолог-позитивіст. Професор університетів Томська і Петрограду (1915—21). Прибічник меншовизму, в 1921 емігрував. З 1935 професор соціології Страсбурзького університету. У роки 2-ої світової війни 1939—45 жив в США. З 1948 професор Сорбонни. Ініціатор і керівник журналу «Cahiers internationaux de sociologie» (з 1946), організатор Французького національного науково-дослідного центру (з 1948), засновник і президент (1953—56) Соціологічного інституту.
Спочатку займався історією політичних і правових учень, випробував вплив І. Фіхте і А. Бергсона . Потім під дією Ж. Ж. Руссо і П. Же. Прудона, а також Е. Дюркгейма і М. Вебера розробляв ідеалістичну загальносоціологічну концепцію — т.з. діалектичний гіперемпіризм, в протилежність марксистській соціології.
Головні проблеми Р. — свобода вибору особи і суспільства на різних рівнях дійсності. Основу суспільного зв'язку Р. бачив в цілісності індивідуальних сознаній, складовій «мікроелемент» соціальної реальності (Р. інколи відносять до т.з. мікросоціології). Соціальна реальність, по Р., — система колективної людської діяльності, різні «рівні» якої знаходяться в динамічному взаємозв'язку з «соціальними рамками», що безперервно змінюється, тобто різними формами колективності: «макро»- (соціальні групи класи, глобальні суспільства) і «мікро»- (спільності, общини) соціальна єдність. Р. досліджував також проблеми соціології пізнання, ідеології, моралі, права.
Суспільна діяльність Р. пов'язана з виступами проти фашизму, технократії, на підтримку світу і національно-визвольного руху.
Соч.: Dialectique et sociologie. P., 1962; La vocation actuelle de la sociologie, t. 1—2, P., 1963; Déterminismes sociaux et liberté humaine, 2 ed., P., 1963; Traite de sociologie, 2 ed., t. 1—2, P., 1963; Les cadres sociaux de la connaissance, P., 1966; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Майбутнє сучасних соціальних структур, в кн.: Яке майбутнє чекає людство?, Прага, 1964.
Літ.: Toulemont R., Sociologie et pluralisme dialectique, Louvain — р., 1955; Bosserman P., Dialectical sociology, Boston, 1968.
