Громадські організації , в СРСР і інших соціалістичних країнах об'єднання громадян, побудовані на основі самоврядності, організаційної самодіяльності, принципів демократичного централізму, цілі, що ставлять перед собою, відповідні законним інтересам і правам осіб, що об'єдналися, і що здійснюють діяльність, направлену на реалізацію цих цілей і одночасно на вирішення завдань, що стоять перед всім суспільством. Членство в О. о. грунтується на принципі добровільності.
О. о. — складова частина політичної організації суспільства поряд з системою показних органів і підлеглого ним апарату державного управління, з організаціями місцевої самодіяльності (будинкові комітети, батьківські комітети в школах, бібліотечні ради і т.д.) і органами масових суспільних рухів (комітети захисту світу і т.п.). В процесі своєї діяльності О. о. взаємодіють зі всіма цими органами і організаціями.
В конституціях всіх соціалістичних держав передбачено право громадян на об'єднання в О. о. Конституція СРСР (стаття 126), закріплюючи це право, одночасно перераховує основні види О. о. радянського суспільства: професійні союзи, кооперативні об'єднання, організації молоді, спортивні і оборонні організації, технічні і наукові суспільства. Комуністична партія Радянського Союзу, будучи О. о. найбільш активних і свідомих громадян СРСР, є керівне ядро всіх організацій трудящих (як суспільних, так і державних).
О. о. в СРСР мають право висувати кандидатів в депутати Рад депутатів трудящих, брати участь у формуванні виборчих комісій з виборів в Ради, брати участь в правотворчій, у тому числі і законодавчій діяльності государмтвенних органів, вводити своїх представників до складу ряду колегіальних органів державного управління, виконувати деякі функції державних органів (спільно з ними, а в окремих випадках і самостійно, якщо ці функції передані ним від державних органів). О. о. — одна з форм залучення широких мас трудящих до управління справами суспільства і держави (див. також Добровільні суспільства ).
Підвищення ролі О. о. — одна із закономірностей сучасного розвитку радянських соціалістичних буд, яка виявляється в поступовому розширенні і ускладненні круга завдань, що стоять перед О. о., розвитку і вдосконаленні їх системи (утворення нових організацій і розширення мережі що вже існують), збільшенні кількості членів О. о., поліпшенні форм і методів їх роботи, зміцненні матеріальної бази.
Літ.: Ямпольськая Ц. А., Громадські організації і розвиток радянської соціалістичної державності, М., 1965.
