Географія природних ресурсів , вивчає розміщення і структуру окремих видів і територіальних поєднань природних ресурсів, проблеми їх економічної оцінки і раціонального господарського використання. Значення Р. п. р. зростає у зв'язку з вивченням нею географічних аспектів охорони і відтворення природних ресурсів і довкілля, проблем ресурсообеспеченності людства. Р. п. р. включає розділи, пов'язані з вивченням: а) земельних фондів; би) лісових і ін. рослинних ресурсів; у) кліматичних ресурсів; г) гідроресурсів суші; д) ресурсів тваринного світу; е) ресурсів надр землі; ж) ресурсів Світового океану.
В системі географічних наук Р. п. р. зазвичай відносять до економіко-географічних дисциплін; проте існує думка і про проміжне її положення на межі фізичної географії і природних наук з одного боку і економічній географії — з іншою.
Ресурсний аспект був традиційно властивий багатьом географічним дослідженням ще в дореволюційній Росії (праці П. І. Ричкова, Ст Н. Татіщева, І. І. Лепехина, С. П. Крашенінникова, А. І. Воєйкова і ін.). З перших років Радянської влади, коли потреба у вивченні і освоєнні багатств і сил природи різко збільшилася, ресурсна спрямованість географічних робіт стала особливо актуальною, науковий центр цих досліджень був створений в рамках Комісії з вивченню природних продуктивних сил (КЕПС). Важливу роль в розвитку географічних досліджень по природних ресурсах мали вирішення 3-го з'їзду Географічного суспільства СРСР (1960), що додало їм більш цілеспрямований преобразовательний характер і сприяло формуванню Р. п. р. як комплексної наукової дисципліни.
При вирішенні наукових завдань Р. п. р. поважно враховувати її тісні зв'язки зі всією системою не лише географічних наук, але і з ін. суспільними і природними науками (галузевими економіками, геологією і ін.), оскільки вивчення і використання природних ресурсів є багатогранною комплексною проблемою. У Р. п. р. використовується весь арсенал методів географічних досліджень; з 50-х рр. 20 ст розширюється вживання новітніх математичних методів, прогностичного моделювання, методів аеро- і космічної зйомки і т.д.
Радянські географи спільно з ученими ін. спеціальностей створили ряд капітальних праць по природних ресурсах: узагальнювального характеру [колективна монографія «Природні ресурси Радянського Союзу, їх використання і відтворення» (1963), багатотомне порайонне видання «Природні умови і природні ресурси СРСР» (з 1964), «Ресурси біосфери на території СРСР» (1971) і ін.], по окремих видах ресурсів (особливо по водних ресурсах суші), по методах економічної оцінки природних ресурсів (земляних, водних і ін.), по науковому обгрунтуванню заходів охорони природи для ефективнішого використання природних багатств. Посилено розробляються загальні і регіональні проблеми наукового прогнозування розвитку природно-ресурсної бази, її освоєння в перспективі і оптимізації обміну речовин між суспільством і природою, який, як відзначав До. Маркс, людина опосередковує, регулює і контролює в процесі праці, суспільного виробництва.
Великий вплив на розвиток теоретичних положень Р. п. р. надали роботи видатних учених суміжних дисциплін — Ст І. Вернадського, А. Е. Ферсмана, Ст С. Немчинова. Дослідженнями в області Р. п. р. займаються І. П. Герасимов, Д. Л. Арманд, Ст І. Ботвінников, С. Л. Вендров, Ю. Д. Дмітревський, До. І. Іванов, До. Ст Зворикин, Р. П. Калінін. І. Ст Комар, Ст П. Максаковський, А. А. Мінц, М. І. Львович, Ю. Р. Саушкин.
Р. п. р. соціалістичних країн розробляє методи якнайповнішого виявлення, оцінки і раціонального комплексного використання природних ресурсів з народно-господарської точки зору, на користь всього суспільства. Плановий розвиток соціалістичної економіки відкриває для цього величезні можливості, ще не повністю використовувані наукою і практикою. У Р. п. р. капіталістичних країн при вирішенні питань вивчення, оцінки і освоєння природних ресурсів визначальну роль відводять інтересам монополістичного капіталу; важкий утрата природі нанесена іноземними монополіями розкраданням природних багатств країн, що поневолили ними. У зв'язку із загрозливим положенням, що створилося в окремих регіонах по деяких видах природних ресурсів, в крупних капіталістичних країнах велика увага стала приділятися дослідженню проблем охорони природних ресурсів (Х. Беннетт, Е. Аккерман, Ч. Келлог, Р. Парсон в США, Л. Д. Стамп у Великобританії, Ж. Дорст у Франції і ін.). Важливе наукове і практичне значення отримує Р. п. р. в країнах, що розвиваються.
Нові завдання ставить перед Р. п. р. сучасна науково-технічна революція, яка відкриває можливості набагато повнішого використання природних ресурсів і залучення до господарського звороту нового їх вигляду, що розширює ресурсно-сировинну базу розвитку людства і веде до істотних змін в її географічному розміщенні.
Літ.: Матеріали III з'їзду Географічного суспільства СРСР з проблеми «Роль географії у вивченні, використанні, охороні і відновленні природних ресурсів СРСР», Л., 1962; Герасимов І. П., Комар І. Ст, Роль географічної науки у вивченні, охороні і раціональному використанні природних ресурсів світу, в збірці: Сучасні проблеми географії, М., 1964; Мінц А. А., Економічна оцінка природних ресурсів і умов виробництва, М., 1968 (Підсумки науки. «Географія СРСР», ст 6); Оцінка природних ресурсів, «Питання географії», 1968, сб.(збірка) 78; Ресурси біосфери на території СРСР, М., 1971.
