Географія сільського господарства , галузь економічної географії, що вивчає розміщення сільського господарства, його чинники і закономірності. Відмінні риси розміщення сільського господарства в порівнянні з промисловістю пов'язані з особливим характером взаємин з.-х.(сільськогосподарський) виробництва з природним середовищем — з тим, що земля тут виступає як засіб виробництва. Розміщення сільського господарства підпорядковане різним закономірностям, характерним для того або інших соціально-економічних буд суспільства.
В соціалістичних країнах розміщення сільського господарства формується на основі закону планомірного пропорційного розвитку народного господарства. Територіальні відмінності в характері сільського господарства пов'язані з неоднаковими природними умовами різних місцевостей і різними об'єктивними економічними умовами, від яких залежить рівень ефективності виробництва різних продуктів тими або іншими способами.
Розміщення сільського господарства на капіталістичному світі схильне до інших закономірностей. У країнах і районах з високорозвиненими капіталістичними стосунками в сільському господарстві розміщення його в найбільшій мірі підкоряється дії норми прибули і земельної ренти. У економічно слаборозвинених країнах, особливо в колишніх колоніях, важливе значення мають форми малотоварного сільського господарства при співіснуванні поряд з капіталістичними і докапіталістичних стосунків. Різноманіття районних типів сільського господарства країн капіталістичного світу в сильній мірі залежить від існуючих соціально-економічних устроїв, характеру землеволодіння і землекористування, а також від вельми різних рівнів техніки землеробства і тваринництва.
Вплив різних властивостей природного середовища, що створюють неоднакові умови в різних районах для розвитку сільського господарства, виявляється в показниках врожайності, в рівнях необхідних виробничих витрат і в господарській ефективності виробництва тих або ін. продуктів. Проте співвідношення цих показників в різних місцевостях не можуть розглядатися як просте віддзеркалення відмінностей їх природних умов, оскільки оброблювані рослини розвиваються в середовищі, в тій або іншій мірі змінної агротехнічними і меліоративними прийомами. У різних же типах природного середовища через самі різні її властивості виявляються економічно можливими і доцільними різні способи їх з.-х.(сільськогосподарський) використання.
Як найважливіші об'єктивні економічні умови, територіальні відмінності яких створюють нерівні умови для ведення сільського господарства, найчастіше виступають: а) економіко-географічне положення як відносно місць вжитку і промислової переробки з.-х.(сільськогосподарський) продукції, так і місць виготовлення засобів виробництва для сільського господарства; б) наявність трудових ресурсів, потрібних для сільського господарства; у) відмінності в накопичених матеріальних ресурсах і місцевому виробничому досвіді.
Найважливішими елементами економіко-географічного вивчення Р. с. х. є: класифікація і картографування окремих видів використання земель; вивчення форм організації території з.-х.(сільськогосподарський) підприємств; дослідження виробництв. типів з.-х.(сільськогосподарський) підприємств під кутом зору їх розміщення і виробничих зв'язків між ними і промисловими підприємствами; вивчення економічних чинників розміщення сільського господарства; економічна оцінка типів природного середовища; поотрасльовой аналіз розміщення сільського господарства; з.-х.(сільськогосподарський) районування.
В дореволюційній Росії розвиток Р. с. х. знаходилося в тісному зв'язку з роботами по з.-х.(сільськогосподарський) районуванню, які велися одночасно у формі районування по ознаках природного середовища, важливих для сільського господарства, і в порядку вивчення характеру існуючого сільського господарства. Для розвитку з.-х.(сільськогосподарський) географія в дореволюційній Росії особливо велике значення мали роботи А. І. Воєйкова і В. Ст Докучаєва.
Потреба в просторово диференційованому розгляді питань з.-х.(сільськогосподарський) виробництва різко зросла в СРСР і інших соціалістичних країнах з переходом до планерування народного господарства і з соціалістичним перевлаштуванням сільського господарства. Серед робіт, виконаних в СРСР, виділяються: колективна праця по рослинництву, створена у Всесоюзному інституті рослинництва під керівництвом Н. І. Вавілова; колективні роботи Радого з вивчення продуктивних сил Грунтового і ін. інститутів АН(Академія наук) СРСР, виконані під керівництвом С. Р. Струміліна, Л. І. Прасолова; роботи по агрокліматології, особливо роботи П. І. Колоськова, Р. Т. Селянінова, Ф. Ф. Давітая; монографії, присвячені розміщенню сільського господарства окремих республік і економічних районів; роботи по з.-х.(сільськогосподарський) районуванню СРСР, підготовлені (1958—65) колективами географів університетів і ін. вузів; праці Всесоюзного інституту економіки сільського господарства по розміщенню сільського господарства СРСР. Велике значення придбали роботи за кількісною і якісною оцінкою земель.
Для подальшого розвитку наукових досліджень в області Р. с. х. виключно важливе значення має положення Програми КПРС про науково обгрунтоване розміщення сільського господарства по природно-економічних зонах і районах, більш поглибленій його спеціалізації з переважним зростанням тих видів з.-х.(сільськогосподарський) продукції, для яких є найкращі умови і досягається найбільша економія витрат.
Крупні і своєрідні по вживаних методах дослідження по з.-х.(сільськогосподарський) районуванню, вивченню чинників розміщення сільського господарства і економічній оцінці земель ведуться в Польщі, ГДР(Німецька Демократична Республіка), Угорщині і в інших соціалістичних країнах.
Для багатьох буржуазних робіт характерні натуралістичне трактування форм сільського господарства і їх залежність від природних умов при ігноруванні соціально-класових стосунків в сільському господарстві. У дослідженнях, що містять аналіз сучасного розміщення сільського господарства, часто наголошуються показові для буржуазної економічної науки уявлення про так званий закон убуваючої продуктивності подальших витрат. В той же час в капіталістичних країнах видаються праці, вільні від впливу буржуазної теорії, ланцюгові з точки зору застосованої методики і засновані на багатому вихідному матеріалі.
В 20 ст великого поширення набули роботи по вивченню використання земель, вперше здійснені у Великобританії в 1930 Л. Д. Стампом. Згодом такі дослідження проводилися більш менш близькими методами географами Італії, Канади, США, Нової Зеландії. Суть цих досліджень, розвитку яких сприяло поширення аерофотознімання, полягає головним чином в картографічній формі фіксації вихідних даних про сучасне сільське господарство, що відрізняє їх від досліджень, що спираються на звичайні статистичні джерела. Для США характерний розвиток робіт по виробничих типах сільського господарства і з.-х.(сільськогосподарський) районуванню (Ф. Ф. Елліотт і ін.), результати яких практично використовуються з.-х.(сільськогосподарський) органами. У зв'язку із завданнями боротьби з ерозією грунтів з 1930-х рр. предметом економіко-географічного вивчення в США стали питання використання земель і організації з.-х.(сільськогосподарський) території. У Франції, а також Бельгії, Великобританії, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) отримав розвиток історіко-географічне вивчення сільського господарства, що дозволяє виявляти послідовні етапи освоєння (або закидання) земель і розкривати історично обумовлені межі сучасного пристрої з.-х.(сільськогосподарський) території (французькі учені А. Деманжон, М. Блок і ін.)
.
Літ.: Ленін Ст І., Розвиток капіталізму в Росії, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 3; його ж, Нові дані про закони розвитку капіталізму в землеробстві, там же, т. 27; Кніповіч Би, Н., Сільськогосподарське районування, М., 1925; Вавілов Н. І., Центри походження культурних рослин, Л., 1926; Рослинництво СРСР, т. 1, ч. 1 і 2, Л. — М., 1933; Струмілін С. Р., Підсумки естественноїсторічеського районування СРСР, в кн.: Природно-історичне районування СРСР, М. — Л., 1947; Мукомель І. Ф., Сільськогосподарські зони УРСР, ч. 1, До., 1954; Хигбі Е., Географія сільського господарства США, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1961; Атлас сільського господарства СРСР, М., 1960; Воєйков А. І., Дія людини на природу, [2 видавництва], М., 1963; Розміщення і спеціалізації сільського господарства СРСР. [. Сб. ст.], М., 1962; Атлас США, М., 1966: Виробничі типи сільськогосподарських підприємств. [Сб. ст.], М., 1968; United States. Census of agriculture. Types of farming in the United States, Wash., 1933; Whittlesey D. S., Major Agricultural Regions of the Earth, в кн.: Annals of the Association of American Geographers, v. 26, Lancaster, 1936; Stamp L. D., The land of Britan. Its use and miscese, 2 ed., L., 1950; Klatzmann J., La localisation des cultures etdes productions animales en France [P., 1955]; Land utilization. Methods and problems of research. Warsz., 1962; Roubitschek W., Standartkräfte in der Landwirschaft der DDR, Lpz., 1969.
