Вузол зв'язку, узагальнене поняття, що характеризує структуру і організацію зв'язки в СРСР і що означає:
1) складову частину мереж зв'язку, призначену для об'єднання і розподілу потоків повідомлень (телеграфних, телефонних, поштових і т. д.);
2) підприємство зв'язку, що надає населенню, виробничим підприємствам, організаціям і установам різні послуги зв'язку.
Мережеві В. с. Відповідно до радіально-вузлового принципу побудови мереж електрозв'язку (див. Телеграфна мережа, Телефонна мережа ) міжміський телеграфно-телефонний зв'язок організований на базі В. с. З типів: головних, функції яких виконують телеграфи і міжміські телефонні станції ряду найбільших міст і деяких обласних (краєвих) центрів; обласних, представлених телеграфними станціями великої ємкості і міжміськими АТС обласних центрів, і районних (телеграфні станції малої ємкості і крупні районні АТС). Першим належить провідна роль при організації прямого зв'язку між обласними і районними В. с., другим — при організації зв'язку між районними В. с. своєї зони, при створенні обхідних доріг між В. с. різних зон і усередині зони; треті є центрами районної або сільської мережі зв'язку, сполучені зі своїм обласним В. с., а на окремих напрямах — з В. с. виділених міст і між собою.
В. с. — один з найважливіших компонентів телефонної або телеграфної мережі. Окрім рішення основного завдання — організації тимчасових або (и) постійно діючих (так званих кросових) з'єднань однорідних типових трактів зв'язку, каналів зв'язку і ланцюгів, що належать різним лініям зв'язку, — на В. с. здійснюється налаштування каналів, усунення пошкоджень ліній і др.; на телеграфному В. с. виконуються також технологічні операції переприймання телеграм і їх розмноження, організації так званого циркулярного зв'язку для оперативної передачі телеграм з одного В. с. на задану кількість інших і тому подібне
Комплект устаткування В. с. і схема його розміщення залежать від призначення В. с. Устаткування В. с. малій ємкості може розташовуватися в одній будівлі, великих В. с. — в декількох будівлях (в цьому випадку виділяють окремі приміщення для апаратної, комутаційної і такої, що управляє систем, кросів, каналів, майстерень, вимірювальних лабораторій і т. д.). У склад В. с. незрідка входять приймальні радіоцентри і передавальні радіоцентри, міста, що знаходяться за межею, і пов'язані з розташованим в місті центральним В. с., звідки поступають передавані і куди транслюються сигнали, що приймаються (телефонні, телеграфні, радіомовні, відеотелефонні і телевізійні).
До основних технічних характеристик В. с. відносять: кількість комутованих каналів, ємкість комутаційного устаткування, об'єм оброблюваної інформації. Пересувний В. с. (наприклад, обладнаний на борту судна) характеризується також маршрутом руху і періодом використання (прив'язки до стаціонарних В. с.).
До різновиду мережевих В. с. відносять радіотрансляційний вузол (вузол мережі дротяного мовлення ) — комплекс технічних засобів для передачі слухачам (абонентам) програм звукового мовлення за допомогою електричних коливань, що поширюються по дротяних мережах (автономним мовним або телефонним).
Поштові В. с. підрозділяються на головних, обласних, міських, міжрайонних, районних і внутрірайонних. Як поштові В. с. використовують пріжелезнодорожниє і міські поштамти, відділення перевезення пошти, відділення зв'язки, в яких є можливість безпосереднього обміну поштовими відправленнями з поштовими вагонами, літаками, пароплавами або які розташовані на поштових маршрутах. Головні і обласні В. с. і що зв'язують їх поштові маршрути утворюють магістральну поштовий зв'язок . Міський В. с. — основна ланка міського поштового зв'язку: він має пряме поштове повідомлення з відділеннями зв'язку, вокзалами і аеропортами міста. Обласний В. с. разом з районними і міжрайонними В. с. утворює систему внутріобласного поштового зв'язку. Внутрірайонні В. с. організовуються на території адміністративного району з метою прискорення доставки пошти.
В. с. як підприємства зв'язку на відміну від спеціалізованих вузлів (поштових, телефонних і т. д.) є В. с. об'єднаного типа. Окрім забезпечення послугами зв'язку (поштовою, телефонною, телеграфною, фототелеграфною і т. д.), В. с. організовує поширення періодичного друку (по підписці) і відає питаннями теле- і радіофікації на території закріпленого за ним району. В. с. бувають районні, міські, обласні, окружні, зонові і організовуються відповідно в районних центрах, містах обласного, краєвого, республіканського підпорядкування, центрах автономних областей і національних округів, столицях автономних республік. В. с. — найбільш поширений вигляд підприємств зв'язку (у СРСР налічується понад 3 тис. В. с.).
Літ.: Лазарев Ст Р., Саввін Р. Р., Мережі зв'язку, управління і комутація, [М.], 1973; Економіка зв'язки, 2 видавництва. М., 1974.
