Дротяне мовлення, система звукового мовлення, в якій, на відміну від радіомовлення, звук (мова, музика) передається великому числу слухачів (абонентам) за допомогою електричних коливань, що поширюються по дротяних мережах (автономним мовним або телефонним). Розрізняють одинпрограмне і багатопрограмне П. ст
Одинпрограмне П. ст вперше з'явилося в СРСР. Перший вузол П. ст потужністю 40 Вт створений в Москві в 1925; він обслуговував 50 гучномовців, встановлених на вулицях. На початок Великої Вітчизняної війни 1941—45 в СРСР налічувалося понад 11 тис. вузлів автономної мережі П. ст, які обслуговували близько 6 млн. абонентських гучномовців, а на 1 січня 1974 — понад 20 тис. вузлів і близько 55 млн. абонентських гучномовців.
Одинпрограмне П. ст ведеться на звукових частотах. Структурна схема вузла одинпрограмного П. ст в крупному місті з великою територією приведена на мал. 1 . Програма звукового мовлення поступає на центральну підсилювальну станцію з місцевого радіобудинки або через станцію міжміського телефонного зв'язку з обласного, республіканського або столичного радіобудинку. У різних ділянках розподільної мережі номінальна (робоче) напруга різна: зазвичай 960 в — в магістральних лініях (див. Фідер ) фідерів, 240 в — в розподільних лініях фідерів, 30 в — в абонентських лініях. Всі підсилювальні станції і трансформаторні підстанції крупних вузлів П. ст автоматизовані і управляються дистанційно з центральної підсилювальної станції. У менш крупних містах і населених пунктах міського типа вузол П. ст структурно може бути обмежений 3, 2 або 1 ланкою (см. мал. 1 ). Висока надійність роботи вузлів П. ст забезпечується резервуванням підсилювачів і живленням трансформаторних підстанцій по двох фідерах — від різних опорних підсилювальних станцій, а також системою локалізації пошкоджень в мережі.
Схема сільського вузла П. ст показана на мал.(малюнок) 2. Мовна програма поступає на підсилювальну станцію в районному центрі з міжміського мовного каналу або приймається радіоприймачем, встановленим на самій станції. Окрім розподільної мережі ліній фідерів районного центру, до станції приєднані довгі (до 40 км. ) лінії фідерів, що йдуть в сусідні населені пункти. Надійність цих ліній і якість звучання передаваних програм декілька знижені. Тому в тих місцях, де забезпечений стійкий радіоприйом на УК(Кримінальний кодекс) В(ультракороткі хвилі), часто встановлюють сільські автоматизовані вузли П. ст Мовні програми поступають на станції таких вузлів з найближчої передавальної радіостанції. Включення і виключення вузла виробляється автоматично по кодованих командах, передаваних тією ж радіостанцією.
Розподільні мережі П. ст в містах, як правило, повітря. Вони виконуються із сталевих або біметалічних (сталемедних, сталеалюмінієвих) дротів. У сільській місцевості застосовують як повітряні дротяні мережі, так і підземні кабельні (переважно з алюмінієвими струмопровідними жилами).
У ряді країн (наприклад, в Німеччині, Австрії, Італії, Швейцарії) в 30-х рр. 20 ст було створено системи багатопрограмного П. ст по телефонних мережах. У містах СРСР система 3-програмного П. ст упроваджується з 1962. У ній передача двох додаткових програм виробляється по існуючих автономних мережах П. ст методом амплітудної модуляції коливань з частотами 78 і 120 кгц, що несуть. Відповідні передавачі встановлюють на опорних підсилювальних станціях одинпрограмного П. ст ( мал. 3 ). Все 3 програми передаються одночасно. Для відтворення звуку застосовують спеціальний 3-програмний гучномовець, що складається з набору електричних фільтрів, детектора, підсилювача і власне гучномовця. Число абонентів, для яких створена можливість прийому 3 програм П. ст, перевищує 14 млн. (1974).
Основні якісні показники П. в.: діапазон відтворних частот> (50 — 10 000 гц для міст і 100—6000 гц для сільської місцевості при нерівномірності частотної характеристики < 6 дб ), коефіцієнт гармонік (< 6% на нижчій частоті при номінальній напрузі в лінії), відношення сигнал/перешкода (не менше 50—55 дб ).
Головні достоїнства П. ст — його висока економічність і надійність, висока якість передачі, простота в обігу з абонентським гучномовцем. Перспектива розвитку П. ст пов'язана з подальшим розширенням 3-програмного П. ст в містах і впровадженням його в сільській місцевості, із створенням спільних кабельних мереж телевізійного і звукового мовлення.
Літ.: Рівкис І. Т., Штейнбук Л. І., Радіотрансляційні мережі трьохпрограмного мовлення, М., 1971; Караваєва З, Ф., Дротяне мовлення, М., 1973.
