Гучномовець, електроакустичний або механічний пристрій для гучного відтворення мови, музики і ін. звуків. Більшість типів Р. перетворить електричний струм або напруга звукових частот в звукові коливання повітряного довкілля за допомогою механічної рухливої системи (дифузора, діафрагми і ін.). Серед них розрізняють: електродинамічний гучномовець, рупорний гучномовець, п'єзоелектричний гучномовець, конденсаторний гучномовець і електромагнітний гучномовець. Застосовують також пневматичний гучномовець . Спрямованість дії Р. створюється рупором (у електродинамічних і пневматичних Р.) і вживанням звукових колонок .
В радіомовних приймачах, системах звукопідсилення і тому подібне найбільш поширені: електродинамічні Р. номінальною потужністю від 0,1 до 100 ва і найбільшою смугою відтворних частот 50—12 000 гц ; звукові колонки, що складаються з декілька діффузорних Р. загальною номінальною потужністю до 100 ва і смугою відтворних частот 100—8000 гц ; гучномовні агрегати, що складаються з електродинамічних і рупорних Р. загальною номінальною потужністю до 100 ва .
Літ.: Дрейзен І. Р., Електроакустика і звукове мовлення, М., 1961; Дольник А. Р., Гучномовці, 3 видавництва, М.- Л., 1961.
