Приймальний радіоцентр , крупна приймальна радіостанція, комплекс споруд і технічних засобів для одночасного прийому сигналів багатьох передавальних радіостанцій. Перші П. р. будувалися одночасно з передавальними радіоцентрами . П. р. може бути автономним (виділеним) або входити до складу вузла зв'язку визначеного призначення, наприклад магістрального або космічного радіозв'язку, радіомовлення і т.д. До основних технічних засобів П. р. належать антенні і фідери пристрої з апаратурою багатократного використання антен, радіоприймачі, проміжна і крайова апаратура приймального тракту; до допоміжних — апаратура контролю, дистанційного керування, службового зв'язку і сигналізації. Зазвичай технічні засоби П. р. розміщуються на його території в стаціонарних спорудах. Невеликі П. р. можуть розташовуватися в напівстаціонарних спорудах і на пересувних об'єктах.
Технічна побудова (структура) П. р. залежить від вигляду сигналів, що приймаються, і заходів, що робляться, по поліпшенню якості їх прийому. На мал. приведена узагальнена структурна схема, що показує функціональні зв'язки основних елементів П. р. Антенні пристрої розташовуються поблизу технічної будівлі на антенному полі яке зазвичай займає площу ~10—100 га (велику частину території П. р.). На стаціонарних П. р. розміщується до двох-трьох десятків направлених антен великих лінійних розмірів (до декількох сотень м-коду і більш), у тому числі складні антенні системи, наприклад фазовані антенні грати . До антен за допомогою фідерів під'єднуються радіоприймачі (до 100 і більш); окрім того, до них підключаються пристрої налаштування і узгодження антен, контролю роботи антен і ліній фідерів, а також елементи грозозащити на вході радіоприймачів. В процесі експлуатації П. р. часто виникає необхідність одночасно підключати до однієї антени декілька радіоприймачів або перемикати їх з одних антен на інших; ці комутаційні функції виконує апаратура багатократного використання антен. Вона складається з широкосмугових антенних підсилювачів (сполучених кожен зі своєю антеною), розгалуджувачів (що дозволяють отримати декілька виходів з одного підсилювача) і антенних комутаторів, що мають комутаційне поле з координатною структурою, завдяки якій входи кожного комутатора сполучені з виходами всіх підсилювачів, а виходи — лише зі своєю групою радіоприймачів. На великих П. р. радіоприймачі розміщують в спеціалізованих апаратних приміщеннях (наприклад, слухового прийому, букводрукувального прийому і т.д.). До виходів радіоприймачів підключається проміжна і крайова приймальна апаратура, призначення якої — поліпшити якість прийому сигналів (зокрема, для боротьби із завмираннями сигналів застосовується здвоєний і навіть счетверенний прийом на рознесені антени). Проміжна і крайова апаратура має виходи на лінії зв'язки, по яких сигнали, що приймаються, через радіобюро або радіодиспетчерський пункт поступають в ін. апаратні (вузла зв'язку). Сукупність антен, радіоприймачів, проміжної і крайової апаратури утворює єдину приймальну систему П. р.
Характерні показники технічних можливостей П. р. — число обслуговуваних кореспондентів, кількість і якість технічних засобів. Залежно від призначення і рівня автоматизації П. р. розподіл технічних засобів і управління ними здійснюють або безпосередньо на П. р., або дистанційно — з радіобюро, радіодиспетчерського пункту центру телефонного або телеграфного зв'язку і т.д.
Для поліпшення умов прийому і зменшення впливу перешкод радіоприйому П. р., як правило, розташовують далеко від джерел радіоперешкод індустріальних, передавальних радіоцентрів і окремих потужних передавальних радіостанцій.
Літ.: Барановський Би. До., Апаратура багатократного використання приймальних антен короткохвильового діапазону, М., 1966; Челишев Ст Д., Приймальні радіоцентри, М., 1975.
