Передавальний радіоцентр, комплекс споруд і технічних засобів для здійснення радіопередачі телеграфно-телефонних повідомлень, музики, зображень і т.д. Перші П. р. були побудовані поблизу рр. Науен (1908, Німеччина), Рагбі і Карнарвон (1908 і 1913, Великобританія), Бордо (1910, Франція), Петербургу і Москви (1914). До складу основних технічних засобів П. р входять: радіопередавачі ; антенні системи, що сполучаються фідерами з радіопередавачами; пристрої заземлення (при необхідності). У технічній будівлі (одному або декілька), розташованій на антенному полі, розміщені радіопередавачі (на великих П. р. число їх досягає декількох десятків) і що забезпечує їх нормальну роботу устаткування допоміжних систем: електроживлення; водяного, випарного і повітряного охолоджування потужних електронних ламп; комутації антен і дистанційного керування ними; блокування ділянок, небезпечних для роботи обслуговуючого персоналу, і сигналізації і контролю за нормальною роботою устаткування; диспетчерському і телефонному зв'язку; мережі електричного годинника для правильного відліку часу у всіх технічних приміщеннях і ін. На території П. р. розташовується трансформаторна підстанція, що живить устаткування П. р. від електричної мережі змінного струму або власних джерел струму, наприклад дизельній електростанції . Складний комплекс устаткування П. р. повинен забезпечити надійну роботу радіопередавачів і підтримку їх технічних показників (потужності, стабільності частоти коливань, коефіцієнтів нелінійних спотворень і ін.) у необхідних межах. Велика частина устаткування П. р. автоматизована.
Встановлені на П. р. радіопередавачі по функціональному призначенню ділять на радіомовних і телевізійних, зв'язку і спеціального призначення —в тому числі використовувані в радіонавігація, радіопеленгації, космічному зв'язку, для дослідження іоносфера і т.д. Довжина їх робочої хвилі вибирається залежно від призначення і відповідно до регламентом радіозв'язку . Найбільш поширені на П. р. короткохвильові радіопередавачі зв'язки, що працюють на хвилях 10—100 м-коду, мають потужності 1, 5, 20, 50 і 80—100 квт. Для мовлення на далекі відстані в діапазонах коротких і середніх хвиль застосовують радіопередавачі потужністю 500 і 1000 квт, для обласного мовлення — 150 квт на середніх хвилях і до 100 квт на коротких хвилях. На телевізійних П. р.— телецентрах застосовують радіопередавачі потужністю 5—70 кет для телевізійного мовлення на метрових і дециметрових хвилях, а також передавачі потужністю 1—20 квт для місцевого високоякісного радіомовлення на метрових хвилях (з використанням частотної модуляції). Потужні передавачі для радіомовлення на середніх хвилях виконуються у вигляді декількох блоків, потужності яких складаються загалом проміжному коливальному контурі або, при парному числі блоків, на спеціальних пристроях — так званих мостах складання (останні застосовують також на коротких і метрових хвилях). Це роблять для того, щоб при виході з буд одного блоку передача продовжувалася без перерви, хоча і з декілька зниженою потужністю. П. р. обладнали також так званими резервними радіопередавачами з плавною перебудовою частоти в певному діапазоні хвиль і комутацією на робочу антену. У аварійних випадках вони тимчасово замінюють радіопередавачі, що вийшли з буд.
На сучасних (1975) П. р. поширені радіопередавачі з дистанційним управлінням (включенням, виключенням, перебудовою на ін. хвилю і т.п.) з центрального пульта П. р. і автоматизовані, керовані з диспетчерського пункту, віддаленого від П. р. на декілька десятків км. Для подачі на П. р. з пункту зв'язку (телеграф, переговорний пункт, радіобюро, радіобудинок і т.п.) електричних сигналів, що містять повідомлення, служать міжміські кабелі зв'язку або радіорелейні лінії. Зважаючи на значних перешкод радіоприйому, створюваних роботою радіопередавачів П. р. останні споруджують в місцях, видалених на 50—80 км. від приймальних радіоцентрів і крупних населених пунктів. Виняток становлять телецентри, які, як правило, споруджують в межі міста.
Літ.: Копитін Л. А., Технічна експлуатація передавальних радіоцентрів, М., 1954; Радіопередавальні пристрої, М., 1972.
