Пересування приголосних
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Пересування приголосних

Пересування приголосних, історична зміна артикуляції групи приголосних одного способу освіти. При П. с. зберігається те, що існувало раніше у фонологічній системі зіставлення приголосних різних груп, але міняються ті, що відрізняють одну групу від іншої диференціальні ознаки. Циклічне П. с. полягає в паралельній зміні артикуляції декількох груп. Термін «П. с.» часто уживається в порівняльно-історичному мовознавстві стосовно розвитку лише індоєвропейського консонантизму в німецьких мовах, відкритого Р. Раськом і встановленого в повному об'ємі Я. Гріммом . Перетворення системи початкових змичках ностратічеського (див. Ностратічеськие мови ) праязика в індоєвропейській праязике, далі у прагерманськом (після так званого першого П. с., згідно із законом Я. Грімма) і древневерхненемецком (після так званого другого П. с.) показане в таблиці.:

загрузка...

  Ностратічеський..... p t до p t до b d g

  Індоєвропейський...... р t до b d g bh dh gh

  Прагерманський....... f q x p t до b d g

  Древневерхненемецкий  f d h pf z до b t g

  П. с. відмічено також у ряді китайських діалектів, в мовах (група ангассура) Чад і т.д. П. с. пояснюється з точки зору фонетики артикуляції і незрідка зв'язується з дією мови-субстрата.

  Літ.: Мартіне А., Принцип економії у фонетичних змінах, пер.(переведення) з франц.(французький), М., I960; Ілліч-Світич Ст М., Відповідності змичках в ностратічеських мовах, в кн.: Етимологія, 1966, М., 1968 Fourquet J., Les mutations consonantiques du germanique, P., 1948.

  Е. А. Хелімський.