Ностратічеськие мови, гіпотетична макросім'я мов, що включає ряд мовних сімей і мов Євразії і Африки (індоєвропейські, картвельськие, семіто-хамітськие, уральські, тюркські, монгольські, тунгусо-маньчжурські, корейський, дравідійськие мови). Ознаки приналежності до Н. я. виявляються також в етруському, еламськом, японському, нівхськом, юкагирськом, чукотсько-камчатських мовах. Гіпотеза про спорідненість Н. я., висунута на початку 20 ст данським ученим Х. Педерсеном і Б. Колліндером (Швеція), що розроблялася, К. Менгесом (США), Ст М. Ілліч-Світичем, А. Б. Долгопольським (СРСР), після створення Ілліч-Світичем етимологічного словника і строгої порівняльної фонетики Н. я. набула характеру доказової наукової теорії. Відомо понад 700 общеностратічеських коріння (історія яких прослідила від вихідного реконструйованого стану до мов-нащадків), у тому числі займенники і граматичні показники (спочатку, мабуть, що виступали як окремі слова). Розробляється історична граматика Н. я. Вивчення спорідненості Н. я. дозволяє роз'яснити низку спірних запитань їх буд (походження нерегулярних чергувань і пр.).
Літ.: Долгопольський А. Б., Гіпотеза прадавньої спорідненості мов Північної Євразії, М., 1964 (VII Міжнародний конгрес антропологічних і етнографічних наук); Ілліч-Світич Ст М., Досвід порівняння ностратічеських мов, т. 1, М., 1971. Див. також літ.(літературний) при ст. Ілліч-Світич Ст М.
