Більшовицький центр, вибраний на засіданні більшовицької фракції П'ятого (Лондонського) з'їзду РСДРП [квітень — травень (травень — червень) 1907]. Враховуючи примиренські хитання ряду делегатів у складі нового ЦК, що не гарантувало послідовного проведення революційної лінії, більшовики були вимушені створити свій центр.(центральний) Очолював його Ст І. Ленін. У склад Би. ц. входили: члени ЦК РСДРП І. П. Гольденберг, І. Ф. Дубровінський, Н. А. Рожков (пізніше — ліквідатор), І. А. Теодорович, Ст П. Ногин, а також А. А. Богданов, Л. Би. Красин, М. Н. Покровський, Г. Д. Лейтейзен (Ліндов), Ст Л. Шанцер, Р. Е. Зіновьев, Ст До. Таратута, Л. Би. Каменев, А. І. Риків. Секретарем Би. ц. була Н. До. Крупськая. Местомом знаходження Б. ц. у 1907 була Фінляндія, в 1908 — Женева, в 1909—10 — Париж. Би. ц. був розширеною редакцією газети «Пролетар», головним редактором і автором найважливіших статей якої був Ленін. Би. ц. мав засоби для центральної і місцевої роботи, допомоги партійним працівникам і національним соціал-демократичним організаціям, на транспортування літератури, на друкарню газети «Пролетар» і т.п. Через Російське бюро ЦК РСДРП і шляхом листування Б. ц. встановлював зв'язок з місцевими партійними організаціями і керував їх роботою в скрутних умовах реакції. За неповними даними, Би. ц. мав зв'язок більш ніж з 130 містами і населеними пунктами Росії. Не дивлячись на опір меншовиків-ліквідаторів, Би. ц. забезпечив скликання П'ятій конференції РСДРП [грудень 1908 (січень 1909)]. Значною подією в діяльності Б. ц. було Нарада розширеної редакції «Пролетаря» (червень 1909) за участю представників місцевих організацій. Нарада схвалила боротьбу Б. ц. з ліквідаторами, одзовістами, ультіматістамі, богобудівництвом ; підтримало лінію на зближення з меншовиками-партійцями ; виключило Богданова з партії за відмову підкорятися вирішенням Наради. Нарада ухвалила резолюцію «Про реорганізацію Більшовицького центру», що встановила, що членами Б. ц. «...являются товариші, вибрані Лондонським з'їздом і що несуть партійну роботу за дорученням або з відома Більшовицького Центру» («КПРС в резолюціях...», 7 видавництво, ч. 1, 1954, с. 230). Нарада визначила структуру Б. ц. Було вирішено створити Російський більшовицький центр з трьох членів Би. ц., що працюють в Росії, який міг розширювати свій склад представниками обласних організації (див. там же, с. 231).
Пленум ЦК РСДРП в січні 1910, завдяки підтримці примиренцями ліквідаторів, прийняв компромісні рішення по організаційних питаннях. Більшовики підкорялися цим рішенням і внесли декларацію, в якій говорилося: «...ідя цілком назустріч назрілій потребі в організаційній єдності партії, заявляємо: 1) ми розпускаємо свій фракційний центр; 2) ми припиняємо видання газети “Пролетар”...» (там же, с. 242). У лютому 1910 Би. ц. був ліквідований. У важкі роки реакції Б. ц., очолюваний Леніном, відстоював революційну лінію партії і фактично здійснював керівництво всією партійною роботою.
Літ.: КПРС в резолюціях і вирішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК, 7 видавництво, ч. 1, М., 1954; Історія КПРС, т. 2, М., 1966, гл.(глав) 3, 4, 5; Шахназарова До. Ст, Деякі сторони роботи Більшовицького центру, «Питання історії КПРС», 1966 №11.
