П'ятий (Лондонський) З'їзд РСДРП, відбувся 30 квітня — 19 травня (13 травня — 1 червня) 1907 в Лондоні. Проходіл в обстановці спаду Революції 1905—07 в Росії і настання реакції, що почалося; підготовка до з'їзду проходіла в боротьбі між більшовиками і меншовиками, формально об'єднаними в одну партію, але що виступали з різними тактичними платформами. Партійні організації вимагали скликання екстреного з'їзду РСДРП для вироблення єдиної загальнопартійної тактики. На з'їзді було присутньо 303 делегати з вирішальним і 39 — з дорадчим голосом від 150 тис. членів партії з 145 партійних організацій (100 організацій РСДРП, 8 — соціал-демократів Польщі і Литви, 7 — соціал-демократів Латиського краю, 30 — Бунда ). Серед делегатів з вирішальним голосом було 177 чіл. від РСДРП (з них 89 більшовиків), 45 — від СДП і Л, 26 — від СДЛК і 55 — від Бунда. Великі промислові центри послали на з'їзд більшовиків (партійна організація Петербургу — 12 більшовиків з 17 делегатів, Москви — 16 з 19, Уралу — 18 з 19). Бундовци в більшості випадків блокувалися з меншовиками.
Польські і в значній мірі латиські делегати, не дивлячись на окремі коливання, по низці основних запитань підтримували більшовиків. Меншовики всіляко прагнули обмежити роботу з'їзду, що наочно виявилося при обговоренні порядка день: вони наполягали на виключенні принципових питань. Із-за примиренської позиції польських і латиських делегатів меншовикам удалося зняти з обговорення пункт про оцінку теперішнього моменту, проте більшовики наполягли на збереженні ключового питання про відношення до буржуазних партій.
Порядок дня: 1) Звіт ЦК; 2) Звіт думської фракції і її організація; 3) Відношення до буржуазних партій; 4) Державна дума; 5) Робочий з'їзд і безпартійні робочі організації; 6) Профспілки і партія; 7) Партизанські виступи; 8) Безробіття, економічна криза, локаути; 9) Організаційні питання; 10) Міжнародний конгрес в Штутгарті (1 травня, мілітаризм); 11) Робота в армії; 12) Разноє. Зважаючи на те що з'їзд затягнувся і вичерпалися засоби на його проведення, пункти 8 і 10 були зняті з обговорення, а пункти 4, 6, 7 і 9 на пленарних засіданнях не обговорювалися, по ним розглядалися лише резолюції, передані в комісії з'їзду. В. І. Ленін був вибраний в президію з'їзду і виступав з мовами по багатьом питанням. Звітна доповідь ЦК РСДРП, більшість в якому складали меншовики, зробила Л. Березня, із співдоповіддю від більшовиків виступив А. А. Богданов, від Бунда — Р. А. Абрамович. Звіт ЦК і дебатів показали принципові розбіжності між більшовиками і меншовиками. Корінна тактична помилка меншовиків в питанні про тому, хто має бути гегемоном демократичної революції, привела їх до відходу від самостійної пролетарської політики і пристосування до гасел і політики ліберальної буржуазії. «Банкротство нашого ЦК, — відзначав на з'їзді Ленін, — було перш за все і більш всього банкротством цієї політики опортунізму» (Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 15, с. 321). В результаті примиренства національних делегацій з'їзд не дав оцінки діяльності ЦК.
Головним питанням на з'їзді було питання про відношення до буржуазних партіям. Доповідачами по ньому виступили: від більшовиків — Ленін, від меншовиків — А. С. Мартинов, від соціал-демократів Польщі і Литви — Р. Люксембург, від Бунда — Абрамович. Актуальність цього питання пояснювалася тим, що різне відношення більшовиків і меншовиків до непролетарських партій, за визначенням Леніна, було «... дійсним джерелом майже всіх і безумовно всіх істотних розбіжностей, всіх розбіжностей по питаннях практичної політики пролетаріату в російській революції...» (там же. с. 368—69). У резолюції, написаній Леніном, з'їзд дав більшовицьку оцінку всім непролетарським партіям — чорносотенцям, октябристам, кадетам і есерам, визначив їх класовий вміст; намітив тактику революційних соціал-демократів по відношенню до ним: по-перше, класове відособлення пролетаріату по відношенню до всіх буржуазних партій, проведення ним самостійної політики; по-друге, обов'язок партії пролетаріату вести за собою дрібнобуржуазні, перш за все селянські, демократичні партії не лише проти самодержавства, але і проти контрреволюційної ліберальної буржуазії. Резолюція «Про Державну думу», в основу якої був покладений проект Леніна, визначала завдання соціал-демократів в Думі. Всупереч позиції меншовиків, що надавали думській фракції самодовлеющєє значення, відривали її від партії, в резолюції вказувалося, що діяльність соціал-демократів в Думі має бути підпорядкована внедумськой роботі і Думу слід використовувати перш за все як трибуну для викриття самодержавства і погоджувальної політики буржуазії, для пропаганди революційних вимог партії. Резолюція про «робочий з'їзд» осуждала ідею меншовиків про скликання безпартійного робочого з'їзду. Резолюцією про профспілки була знехтувана опортуністична ідея про їх «нейтральність», вказувалося, что одне з основних завдань соціал-демократичної роботи в них — сприяння визнанню профспілками ідейного керівництва соціал-демократичної партії. З'їзд прийняв новий Статут партії, по якому на з'їзді вибирався лише ЦК, а він вже призначав редакцію ЦО(центральний орган), що працює під його контролем. З'їзд вибрав ЦК у складі 5 більшовиків, 4 меншовиків, 2 польських і 1 латиського соціал-демократів. Враховуючи неоднорідний склад нового ЦК, наявність в нім елементів, що коливаються, більшовики на своїй нараді створили Більшовицький центр на чолі з Леніном. Вирішення з'їзду, що засудили лінію меншовиків як погоджувальну в період Революції 1905—07, знаменували крупну перемогу більшовизму в робочому русі Росії.
Літ.: Ленін Ст І., Проекти резолюцій до п'ятого з'їзду РСДРП, Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 15; його ж, V з'їзд РСДРП, там же; П'ятий (Лондонський) з'їзд РСДРП. Протоколи, М., 1963; КПРС в резолюціях і вирішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК, 8 видавництво, т. 1, М., 1970; Історія КПРС, т. 2, М-код.,1966.
