Бунд
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Бунд

Бунд (на ідиш Bund — союз), дрібнобуржуазна націоналістична організація, що об'єднувала головним чином єврейських ремісників західних областей Росії. Іменувався «Загальним єврейським робочим союзом в Литві, Польщі і Росії». Виник у вересні 1897 на засновницькому з'їзді єврейських соціал-демократичних груп у Вільно. Спочатку вів соціалістичну пропаганду, потім, в ході боротьби за відміну виняткових законів проти євреїв скотився на позиції націоналізму. У 1898 на 1-м-коді з'їзді РСДРП Би. увійшов до партії як автономна організація, самостійна лише в питаннях, що стосуються спеціально єврейського пролетаріату. З 1901 був носієм націоналізму і сепаратизму в робочому русі Росії, займав опортуністичні позиції, підтримував «економістів», меншовиків, вів боротьбу проти більшовизму. З 1901 Би. видавав за кордоном інформаційний листок «Останні вісті» (до січня 1906 вийшло 256 номерів). Центральними друкарськими органами були «Арбертер Штіме» («Голос робітника» — видавався нелегально в Росії) і «Ідішер Арбертер» («Єврейський робітник» — видавався в Женеві закордонним комітетом Би.). З грудня 1905 мав легальні видання в Росії. 4-й з'їзд Би. (квітень 1901) зажадав перевлаштувати РСДРП на початках федерації. Опортуністична позиція і націоналістична тенденція Б. піддалися різкій критиці з боку В. І. Леніна і редакції «Іскри» (N 7 і 8). На Другому з'їзді РСДРП (1903) бундовци відстоювали вимогу федерального принципу побудови партії, тобто розділення партії за національною ознакою. Б. вимагав визнання його єдиним представником єврейських робітників в РСДРП. Коли домагання Б. були відхилені, він вийшов з РСДРП і зімкнувся з сіоністським перебігом Поалей-цион. В. І. Ленін в статті чи «Потрібна “самостійна політична партія“ єврейському пролетаріату» (1903) рішуче викривав шкоду націоналізму, що проповідує Б. (див. Повне зібрання творів, 5 видання, том 7, с. 117—22).

загрузка...

  Під впливом загального революційного підйому на 4-м-коді (Об'едінітельном) з'їзді РСДРП (1906) Би. знову увійшов в РСДРП, але з усіх питань займав меншовицькі позиції і не виконав вирішення з'їзду про об'єднання соціал-демократів на місцях в єдиних організаціях. Програмній вимозі більшовиків про праві націй на самовизначення Б. протиставив (на 6-м-коді з'їзді Б. у 1905) вимогу «культурно-національної автономії», чим сприяв відокремленню сил пролетаріату. У роки столипінської реакції Б. підтримував ліквідаторів і Л. Д. Троцького. 6-я (Празька) Всеросійська конференція РСДРП (1912) виключила бундовцев в числі ін. опортуністів з партії. Під час 1-ої світової війни 1914—18 Би. займав позицію социал-шовініста. Після Лютневої революції 1917 бундовци прилучилися до меншовиків, підтримували контрреволюційний Тимчасовий уряд і боролися проти більшовицького курсу на перехід до соціалістичної революції. В період Жовтневої революції бундовци виступили з вимогою створення коаліційного уряду, а в грудні 1917 на своєму 8-м-коді з'їзді виробили тактику боротьби проти Радянської республіки. Тоді як лідери Б. (Р. А. Абрамович, І. Л. Айзенштадт) емігрували за кордон і вели антирадянську діяльність серед рядових членів Би. намітився перелом на користь співпраці з Радянською владою. У 1920 на своїй 12-ій конференції в Москві бундовци визнали необхідним відмовитися від опозиційної тактики по відношенню до Радянської влади. У березні 1921 на 13-ій конференції в Мінську бундовци, всупереч позиції правого крила, прийняли рішення про входження в РКП (б) на запропонованих нею умовах, тобто на загальних підставах, що привело до самоліквідації Б.

  Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво (див. Довідковий том, ч. 1, с. 52—53); КПРС в резолюціях і вирішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК, 7 видавництво, ч. 1, М., 1954, с. 47, 58, 113, 119, 132, 134, 270.

  С. Ст Шепров.