Бюджетна система, сукупність бюджетів держави, адміністративно-територіальних одиниць і бюджетів (кошторисів) і рахунків автономних в бюджетному відношенні установ і фондів, заснована на економічних стосунках і юридичних нормах. Характер Би. с. визначається соціально-економічної і політичної буд країни, а її організаційна побудова залежить від форми державного і адміністративного пристрою (див. Бюджетне право ).
Би. с. капіталістичних країн. У унітарних державах (наприклад, у Великобританії, Франції і ін.) Би. с. складається з державного бюджету і бюджетів місцевих органів самоврядності, у федеральних державах — з центрального федерального бюджету, бюджетів членів федерації (у США — штатів, в Швейцарії — кантон, у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) — земель і т. д.) і місцевих бюджетів. Окремі бюджети протистоять один одному, виражаючи протиріччя між різними угрупуваннями буржуазії і класові протиріччя. В процесі зростання концентрації виробництва, централізації капіталу, посилення влади монополій відбувається бюрократична централізація Б. с. Все велика частина джерел доходів зосереджується в руках держави, яка визначає і головні статті витрат, посилюється фінансова залежність місцевих бюджетів від центру. Особливо характерно це для 50—60-х рр., коли місцеві бюджети зростали значно швидше, ніж центральний бюджет. У США питома вага бюджетів штатів і місцевих бюджетів в загальній сумі бюджетних витрат збільшилася з 29,0% в 1952/53 до 48,3% в 1968/69; у Франції доля місцевих бюджетів виросла за ці роки з 16,0 до 29,0%; у Італії з 20,0 до 29,0%. Місцеві бюджети все ширше використовуються на розвиток інфраструктури регулювання економіки, забезпечення монополій робочою силою. Характерною межею Б. с. капіталістичних країн є наявність багаточисельних автономних бюджетів окремих організацій, позабюджетних кошторисів і фондів, що не підлягають затвердженню парламентами, що дозволяє монополістичному капіталу безконтрольно використовувати засоби державної казни в своїх інтересах. Наприклад, в США, окрім загального казначейського фонду і державного бюджету, існують позабюджетні фонди: Управління міжнародної співпраці, Адміністрації цивільної авіації, Бюро ветеранів війни і інші так звані кредитні фонди. До позабюджетних фондів відноситься також виручка від реалізації казенного майна і коштовних паперів, використовувана для погашення частини державного боргу. У 1966/67 об'єм позабюджетних ресурсів склав понад 45 млрд. дол.(долар) при загальній сумі федерального бюджету в 121,2 млрд. дол.(долар)
В країнах, що розвиваються, стали на дорогу боротьби за зміцнення політичної і економічної незалежності, організація Б. с. підпорядкована завданням ліквідації залишків феодалізму і наслідків колоніалізму. Зважаючи на слабкість національної буржуазії і недоліку у неї капіталів найважливіші заходи в області економіки і культури в цих країнах (наприклад, в ОАР(Об'єднана Арабська Республіка), Індії, Бірмі і ін.) фінансуються за рахунок державного бюджету. Одночасно з метою залучення широких верств населення до участі в рішенні національних економічних і політичних завдань уряду цих країн проводять політику розвитку ініціативи і засобів бюджетів місцевих органів.
Би. с. соціалістичних країн. У СРСР БИ. с. включає союзний бюджет і державні бюджети союзних республік, які в своїй сукупності складають державний бюджет СРСР. Це забезпечує фінансування заходів, що передбачаються планом розвитку народного господарства СРСР, участь союзних республік в здійсненні планів, що мають загальносоюзне значення, всесторонній розвиток економіки і культури союзних республік і їх взаємну допомогу. До державного бюджету СРСР включається також бюджет державного соціального страхування, ВЦСПС, що складається, і виконуваний профспілками. Державні бюджети союзних республік об'єднують республіканські бюджети, державні бюджети автономних республік і місцеві бюджети. Кожен край, область, автономна область, національний округ, район, місто, селищна Рада і сільська Рада мають свій місцевий бюджет, що стверджується відповідною Радою депутатів трудящих. Загальна кількість бюджетів, що об'єднуються Б. с. СРСР, складає майже 50 тис.
Побудова Б. с. СРСР, бюджетні права і обов'язки органів державної влади і управління визначаються Конституцією СРСР, конституціями союзних і автономних республік, а також Законом про бюджетні права Союзу РСР і союзних республік, законами про бюджетні права союзних республік і місцевих Рад депутатів трудящих.
Зростання бюджетів союзних республік (складових в 1970 44,2% державного бюджету СРСР проти 24,2% в 1940) свідчить про підвищення ролі союзних республік в господарському і культурному будівництві.
Доходи союзного бюджету утворюються з основному за рахунок платежів з прибутку підприємств, що знаходяться у веденні союзних органів, доходів від зовнішньої торгівлі, внесків державних підприємств по соціальному страхуванню, податку із звороту і ін. загальнодержавних доходів. Доходи республіканських і місцевих бюджетів складаються з платежів від прибутку підприємств і від ін. майна, що знаходиться у веденні республіканських і місцевих органів, а також з відрахувань від загальнодержавних доходів і податків, передаваних в ці бюджети в порядку їх регулювання (див. Бюджетне регулювання ).
Напрями і величина витрат різних бюджетів визначаються завданнями і функціями союзних, республіканських і місцевих органів влади, закріплених Конституцією СРСР і союзних республік, і ін. законодавчими актами. З союзного бюджету СРСР фінансуються галузі господарства і культури, що знаходяться в підпорядкуванні союзних органів і що мають загальносоюзне значення, а також витрати на оборону країни, загальносоюзні органи державної влади і управління. З державних бюджетів союзних республік фінансуються галузі, підлеглі республіканським органам, з місцевих бюджетів — в основному галузі місцевого господарства і витрати соціально-культурних установ, обслуговуючих населення окремих місцевостей.
В ін. соціалістичних країнах Би. с. будується на тих же принципах, що і Б. с. в СРСР. У 1949/50 в більшості соціалістичних країн були проведені бюджетні реформи, в ході яких здійснена перебудова Б. с. на принципах демократичного централізму і ленінської національної політики. Багаточисельні позабюджетні кошториси і фонди, що існували до революцій в цих країнах, були об'єднані з державним бюджетом, що мало важливе значення для зміцнення всієї системи народно-господарського і фінансового планерування. У більшості соціалістичних країн Би. с. складається з 2 основних ланок — Центрального бюджету і місцевих бюджетів [у Болгарії — це окружні (міські) бюджети і бюджети общин, в КНДР(Корейська Народно-демократична Республіка) — бюджети провінцій і повітів (міст), в МНР(Монгольська Народна Республіка) — аймакові бюджети і бюджети сомонов, і т. п.]. У 1968/69 стався перехід Чехословакії до федеральної держави і бюджетного пристрою. Тепер Би. с. в цій країні складається з Центрального бюджету ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка), державного бюджету Чехії, державного бюджету Словаччини, які полягають, у свою чергу, з Центральних і місцевих бюджетів. У Югославії Б. с. складається з бюджету федерації, бюджетів окремих республік (членів федерації) і бюджетів місцевих органів. На користь зміцнення організації єдності Б. с. в більшості соціалістичних країн місцеві бюджети послідовно об'єднуються між собою і з Центральним бюджетом, утворюючи єдиний державний бюджет. Провідна роль в державному бюджеті належить Центральним бюджетам, на долю яких доводиться в середньому біля всіх витрат державного бюджету.
Як правило, завданням Центральних бюджетів є фінансування загальнодержавних, господарських і соціально-культурних заходів і оборони країни. Місцеві бюджети забезпечують розвиток місцевого господарства і соціально-культурне і побутове обслуговування населення. Останніми роками розширюються права місцевих органів в області господарського і культурного будівництва, що веде до швидкого зростання їх бюджетів і підвищення їх долі в єдиному державному бюджеті.
