Аеродинамічний опір, лобовий опір, сила, з якою газ (наприклад, повітря) діє на рухоме в нім тіло; ця сила направлена завжди убік, протилежну до швидкості, і є одній із складових аеродинамічної сили. Знання Л. с. необхідно для аеродинамічного розрахунку літальних апаратів, оскільки від нього залежить, зокрема, швидкість руху при заданих тягових характеристиках рухової установки.
А. с. — результат необоротного переходу частини кінетичної енергії тіла в тепло. Залежить А. с. від форми і розмірів тіла, орієнтації його відносно напряму швидкості, значення швидкості, а також від властивостей і стану середовища, в якому відбувається рух. У реальних середовищах мають місце: в'язке тертя в пограничному шарі між поверхнею тіла і середовищем, втрати на утворення ударних хвиль при около- і надзвукових швидкостях руху (хвилевий опір ) і на вихороутворення. Залежно від режиму польоту і форми тіла переважатимуть ті або інші компоненти А. с. Наприклад, для затуплених тіл обертання, рухомих з великою надзвуковою швидкістю, А. с. визначається в основному хвилевим опором. В добре обтічних тіл, рухомих з невеликою швидкістю, А. с. визначається опором тертя і втратами на вихороутворення.
В аеродинаміці А. с. характеризують безрозмірним аеродинамічним коефіцієнтом опору C x , з допомогою якого А. с. Х визначається як
де r ¥ — щільність необуреного середовища, v ¥ — швидкість руху тіла відносно цього середовища, S — характерна площа тіла. Коефіцієнт Cx тіла заданої форми при відомій орієнтації його відносно потоку залежить від безрозмірних подібності критеріїв : М-коди-числа, Рейнольдса числа і ін. Чисельні значення C x зазвичай визначають експериментально, вимірюючи А. с. моделей в аеродинамічних трубах і інших установках, використовуваних при аеродинамічному експерименті. Теоретичне визначення А. с. можливо лише для обмеженого класу простих тіл.
