1) Ст с. в газовій динаміці, додаткове аеродинамічний опір, що виникає, коли швидкість газу відносно тіла перевищує швидкість поширення в газі слабких (звукових) обурень (тобто при надзвуковому перебігу ). Ст с. є результатом витрат енергії на утворення ударних хвиль . Ст с. у декілька разів перевищує опір, пов'язаний з тертям і утворенням вихорів. Коефіцієнт Ст с. різко збільшується при наближенні швидкості тіла v до швидкості звуку з в середовищі, інакше кажучи, при наближенні М-коди-числа М-коду = v/c до одиниці. Сила В. с. залежить від форми тіла, кута атаки і числа М.
2) Ст с. у важкій рідині, одна із складових сил опору рідині руху тіл. Ст с. виникає при русі тіла поблизу вільної поверхні важкої рідини або поверхні розділу рідин з різною щільністю. Ст с. обумовлено освітою на поверхні рідини хвиль, що створюються рухомим тілом, яке при цьому здійснює роботу по подоланню реакції рідини: ця реакція і є силою Ст с. Величина Ст с. залежить від форми тіла, глибини його занурення під вільну поверхню, швидкості руху, а також від глибини і ширини фарватеру, де відбувається рух. Хвилеутворення при русі тіла залежить від Фруда числа
( v — швидкість поступальної ходи тіла, l — його довжина, g — прискорення сили тяжіння), яке є критерієм подібності при моделюванні рухів і В. с. геометрично подібних тіл. Якщо для тіла (судна) і його моделі числа Fr рівні, то виходить геометрична подібність картин хвилеутворення і рівність безрозмірних коефіцієнтів їх Ст с. Для визначення Ст с. в обох випадках користуються як теоретичними, так і експериментальними методами.
