«Хвилевий канал», діректорная антена, хвилі, що біжить, антена у вигляді ряду паралельних лінійних електричних вібраторів завдовжки, близькою до 0,5 довжин хвилі, розташованих в одній плоскості уздовж лінії, співпадаючої з напрямом максимального випромінювання (прийому). Інколи її називають антенної Уда-яги. У цій антені ( мал. ) один з вібраторів (активний) служить для підведення енергії високочастотних коливань; у останніх вібраторах (пасивних) наводяться (збуджуються) електричні струми унаслідок просторового електромагнітного зв'язку між ними і активним вібратором, фаза струмів в рефлекторі і директорах, регульована зміною їх довжини, встановлюється таким чином, що уздовж антени, в напрямі від рефлектора до директорів, утворюється хвиля, що біжить. При регулюванні антени діректори укорочують на 4—10%, а рефлектор подовжують на 5—10% в порівнянні з активним вібратором, довжина якого трохи менше 0,5; відстань між вібраторами зазвичай рівна 0,1—0,3 довжин робочої хвилі. Коефіцієнт направленої дії такої антени зростає із збільшенням числа пасивних вібраторів і доходить до 20—30. Антену типа «В. к.» застосовують для передачі і прийому переважно в діапазоні метрових хвиль, зокрема для прийому телепередач.
Літ.: Метузалем Е. Ст Риманов Е. А., Приймальні телевізійні антени, М., 1968.
