Автономія (від грецького autonomía — незалежність), право самостійного управління, вирішення державних питань якою-небудь частиною держави, закріплене в загальнодержавній конституції. А. означає певну міру децентралізації, проте меншу, ніж у федеральній державі (див. Федерація ).
По радянському державному праву А. — самостійне здійснення державної влади радянською соціалістичною національною державою (автономною республікою ) або національною державною освітою (автономною областю, національним округом ), що входить до складу союзної республіки, в межах компетенції, що встановлюється найвищими органами державної влади союзної республіки за участю відповідної автономної одиниці.
Радянська А., створена в результаті Великої Жовтневої соціалістичної революції, є одній з державно-правових форм дозволу національного питання .
В. І. Ленін сформулював наступні основні принципи радянської А.:
Радянська А. заснована на базі Рад, соціалістичної власності на знаряддя і засоби виробництва; вона є новим типом А., невідомим раніше історії. У радянській А. державну владу здійснюють трудящі, вона забезпечує вираження їх державної волі і служить їх інтересам. Радянська А. є державною організацією радянської соціалістичної нації, в рамках якої здійснюються її самовизначення і суверенітет.
Радянська А. побудована за національною ознакою; вона створюється на території, відомою економічною цілісністю, що характеризується, і що відрізняється особливостями національного складу і побуту, і означає найтісніший союз між трудящими цій А. і союзної республіки, до складу якої вона входить.
В радянській А. всі органи державної влади, державного управління, судна і прокуратури складаються переважно з осіб корінної національності і діють, як правило, на мові національності, створюючою А. Етот найважливіший принцип радянської А. створює необхідні умови для широкого розвитку національної культури, постановки освіти на мові корінної національності даної А. У деяких А., де основну масу населення складають декілька націй або народностей, державні органи діють на декількох мовах. Так наприклад, в Башкирській АССР закони, прийняті Верховною Радою автономної республіки, публікуються на башкирському, російському, татарському мовах, а судочинство, окрім цих мов, ведеться також на марійській і чуваській мовах в тих місцевостях, де дане населення складає більшість. Для осіб, що не володіють вказаними мовами, забезпечується можливість повного ознайомлення з матеріалами справи через перекладача, а також право виступати на суді на рідній мові (Конституція Башкирською АССР, ст. ст.(старий стиль) 24 і 78).
Радянська А. існує в двох формах — політичною і адміністративною. політична А., втілювана в національній автономній державі (автономній республіці), характеризується значнішим об'ємом прав, наявністю в автономній республіці власної конституції, найвищих органів державної влади, законодавства, уряду, найвищих судових органів, встановленням громадянства республіки. Адміністративна А. (автономна область і національний округ) поширюється лише на сферу управління; її правовий статус визначається в спеціальному акті. Для автономної області це «Положення про автономної області», що розробляється нею і стверджуване Верховною Радою тієї союзної республіки, до складу якої вона входить; для національного округу — «Положення про національні округи», що приймається Верховною Радою РРФСР (у інших союзних республіках національних округів немає). У СРСР в п'яти союзних республіках (РРФСР, Узбецькою РСР, Грузинською РСР, Азербайджанською РСР і Таджицькою РСР) в 1969 було 38 автономних одиниць — 20 автономних республік, 8 АТ(автономна область), 10 національних округів.
Створення різних форм радянських А. обумовлено певними умовами і перш за все мірою економічного, політичного і культурного розвитку багаточисельних націй і народностей, що історично склалися Радянського Союзу. Будівництво радянських А. відбувалося в умовах, коли в ряду народів зберігся патріархально-родовий або напівпатріархальний суспільний устрій (наприклад, в Башкирії, у деяких народів Північного Кавказу, в більшій частині Азербайджану, в Киргизії, в Казахстані). Ще довгі роки після Жовтневої революції в країні зберігалися залишки феодально-родового устрою, наявність напівфеодальних елементів (див. «КПРС в резолюціях...», 7 видавництво, ч. 1, 1954, с. 559). У цих умовах радянська А., як і радянська федерація, виконали найважливіше завдання ліквідації фактичної відсталості ряду націй і народностей.
Істотна особливість радянської А. — гнучкість її форм, що дозволяє вирішувати національне питання стосовно різних рівнів економічного, політичного і культурного розвитку даної нації або народності залежно від її волевиявлення, а також об'єднувати в її рамках декількох націй або народностей. Так, в Чуваській АССР основну масу населення складають чуваші, а в Якутській АССР — якути, і, отже, кожна з цих А. є формою об'єднання однієї нації. В той же час існує ряд автономних республік, об'єднуючих декілька націй або народностей (наприклад, Дагестанською АССР).
Радянська А. дає можливість в її рамках створювати нові національні держави — автономні республіки, тобто здійснювати перехід адміністративною до ширшою, політичною А., що характерний для всієї історії розвитку радянської А. Наприклад, з 16 автономних республік, що входять в РРФСР, 11 були створені в результаті їх перетворення з АТ(автономна область) (Кабардино-балкарська, Калмицька, Карельська, Комі, Марійська, Мордовська, Северо-осетінськая, Тувинська, Удмуртська, Чечено-інгушська, Чуваська).
Літ.: Ленін Ст І., Тези з національного питання, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 23, с. 314—322; його ж, Критичні замітки з національного питання, там же, т. 24, с. 113—150; його ж, Проект закону про рівноправ'я націй і про захист прав національних меншин, там же, т. 25, с. 135—137; його ж, Про право націй на самовизначення, там же, т. 25, с. 255—320; його ж, Варіант статті «Чергові завдання Радянської влади», там же, т. 36, с. 151—152; його ж, До питання про національності або про «автономізацію», там же, т. 45, с. 356—362; його ж, Лист С. Г. Шаумяну 6 грудня 1913, там же, т. 48, с. 233—236; його ж, Лист С. Г. Шаумяну 19 травня 1914, там же, т. 48, с. 288—291; Шаумян С. Р., Національне питання і соціал-демократія, Ізбр. проїзв.(твір), т. 1, М., 1957, с. 132—161; 3латопольський Д. Л., Державний пристрій СРСР, М., 1960, гл.(глав) V, с. 190— 243; його ж, СРСР — федеральна держава, М., 1967; Чистяков О. І., Становлення Російської федерації (1917—1922), М., 1966.
