Національний округ, в СРСР одна з форм здійснення адміністративної автономії. Н. о. відрізняється особливостями національного складу і побуту населення; входить до складу краю або області. У СРСР 10 Н. о. (все в РРФСР): Таймирський (Долгано-ненецкий) і Евенкійський — в Красноярському краю, Ненецкий — в Архангельської області, Пермський для Комі — в Пермської області, Ханти-Мансійськ і Ямало-Ненецький — в Тюменської області, Усть-ордінський Бурятський — в Іркутської області, Коряцький — в Камчатської області, Чукотський — в Магаданської області, Агинський Бурятський — в Читинської області. Більшість Н. о. було створене відповідно до постанови Презідіума ВЦИК від 10 грудня 1930 «О організації національних об'єднань в районах розселення малих народностей Півночі». Н. о. як одна з форм національної державності забезпечила залучення нечисленних, у минулому відсталих в господарському і культурному відношенні народностей до соціалістичного будівництва і створення сприятливих умов їх розвитку.
Верховною Радою РРФСР встановлюється Положення про національні округи. Трудящі Н. о. обирають строком на 2 роки свій орган державної влади — Рада депутатів трудящих, який у свою чергу обирає виконком. Ці органи здійснюють на території округи права і обов'язку, що покладаються на ніх положенням про національні округи, а також рішеннями відповідної краєвої (обласного) Ради депутатів трудящих. Кожен Н. о. представлений в Раді Національностей Верховної Ради СРСР одним депутатом.
