Національний режим , в міжнародних економічних відносинах встановлюване на основі міждержавного договору правове положення, згідно з яким на іноземні юридичні і фізичні обличчя, а також на іноземні товари поширюються всі права і переваги, якими користуються в даній країні місцеві юридичні і фізичні особи і товари. У епоху імперіалізму вживання Н. р. позбавляє, як правило, національну промисловість і торгівлю економічно слабкіших країн можливості захисту від конкуренції іноземного капіталу, полегшуючи тим самим крупним імперіалістичним державам закабалення слабких країн.
СРСР і ін. соціалістичні країни висловлюють негативне відношення до вживання Н. р. у сфері зовнішньоекономічних стосунків між державами, вважаючи за доцільне встановлення найбільшого сприяння принципу . Таке відношення до питань вживання Н. р. не виключає використання цього режиму в тих областях, де його негативні наслідки не можуть виявитися (наприклад, у сфері мореплавання, особливо при наданні допомоги на морі). Надання Н. р. передбачається, наприклад, відносно вільного доступу іноземних юридичних осіб і громадян до судів, в договорах про правовій допомозі, про соціальне забезпечення і у ряді ін. угод, увязнених СРСР із зарубіжними соціалістичними країнами. Н. р. використовується у внутрішньому радянському законодавстві по низці запитань з області міжнародного приватного права (наприклад, Основи гражданського законодавства СРСР і союзних республік 1961 встановлюють, що іноземці в СРСР користуються майновими правами нарівні з радянськими громадянами). Вживання Н. р. передбачено також Основами цивільного судочинства СРСР і союзних республік і деякими ін. актами.
