Абсолютизм (від латинського absolutus — незалежний, необмежений), абсолютна монархія, остання форма феодальної держави, що виникає в період розкладання феодалізму і зародження капіталістичних стосунків. З формально-юридичної точки зору А. характеризується тим, що глава держави — монарх розглядається як головне джерело законодавчої і старанної влади (остання здійснюється залежним від нього апаратом); він встановлює податки і розпоряджається державними фінансами. При А. досягається найбільша (в умовах феодалізму) міра державної централізації, створюється розгалужений бюрократичний апарат (судовий, податковий і т. д.), велика постійна армія і поліція; діяльність типових для становій монархії органів станового представництва або припиняється або втрачає колишнє значення. Соціальну опору А. складає дворянство. В той же час держава набуває при А. відому незалежність від панівного дворянського класу, використовуючи протиріччя між ним і буржуазією, що народжувалася, ще не претендує на захват влади, але економічно досить сильною, щоб протиставляти свої інтереси інтересам феодалів.
На певному історичному етапі А. грав в основному прогресивну роль, борючись з сепаратизмом феодальній знаті, підпорядковувавши церкву державі, знищуючи залишки політичної роздробленості і об'єктивно сприяючи т.ч. економічній єдності країни, успішному розвитку нових, капіталістичних стосунків і процесу формування націй і національних держав. Абсолютна монархія, що проводила політику меркантилізму, що вела торгівельні війни, прямо або що побічно сприяла процесу т.з. первинного накопичення, підтримувалася в цей період буржуазією, що народжувалася. Проте А. діяв на користь буржуазії лише постільки, поскільки це було на користь дворянства. Останнє отримувало від успішного економічного розвитку країни (яке на тому етапі могло бути лише капіталістичним) додаткові прибутки як у формі податкових вступів (централізована феодальна рента), колосально збільшених при А., так і безпосередньо від пожвавлення економічного життя. Нові економічні ресурси використовувалися А. також для зміцнення військової потужності феодальної держави — в цілях придушення народних рухів (які придбали в цей період великий розмах) і здійснення військової експансії. Всі межі, характерні (з різними модифікаціями) для А. у більшості європейських країн, знайшли найбільш закінчене втілення у Франції, де перші елементи А. з'явилися в кінці 15 — початку 16 вв.(століття), а розквіт відноситься до часу Рішельє (першого міністра Людовика XIII в 1624—42) і особливо Людовіка XIV [1643—1715]. Специфікою англійського А. (класичний період — правління Єлизавети Тюдор, 1558—1603) було збереження парламенту, слабкість бюрократичного апарату на місцях, відсутність постійної армії. У Іспанії, де в 16 ст елементи буржуазних стосунків не змогли розвинутися, А. фактично звироднів в деспотію . В роздробленій Німеччині А. складався не в загальнодержавному масштабі, а в межах окремих територій князівств (т.з. княжий А.). У 2-ій половині 18 ст характерною формою А. у ряді країн Європи був т.з. освічений абсолютизм . Особливості А. у різних країнах залежали багато в чому від співвідношення сил дворянства і буржуазії, від міри впливу буржуазних елементів на політику А. (у Германії, Австрійській монархії, Росії цей вплив був значно менше, ніж у Франції і особливо в Англії).
У міру зміцнення капіталістичного устрою абсолютизм, основним завданням якого залишалося збереження засад феодального порядку, поступово втрачав прогресивний характер і ставав гальмом подальшого розвитку капіталізму. У Англії, Франції А. був знищений в ході ранніх буржуазних революцій 17—18 вв.(століття) У країнах більш сповільненого капіталістичного розвитку, де буржуазія в страху перед пролетаріатом, що посилювався, йшла на операцію з А., відбувалася поступова трансформація феодально-абсолютистської монархії в монархію буржуазно-поміщицьку (Німеччина, де напівабсолютистська монархія проіснувала аж до буржуазно-демократичної Листопадової революції 1918; Росія, де А. був ліквідований Лютневою буржуазно-демократичною революцією 1917).
Розвиток форм феодальної держави в період пізнього феодалізму в країнах Сходу вивчено недостатньо. У деяких країнах (Японія) ці форми були близькі до європейського А. У ряді країн відбувалася, мабуть, поступова еволюція деспотії убік А., але зважаючи на сповільненість тут розвитку елементів капіталістичних стосунків цей процес відбувався вже в нову історичну епоху, що наклало істотний відбиток на державний розвиток цих країн.
Літ.: Маркс До., Моралізірующая критика і крітізірующая мораль, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2ізд., т. 4, стор.(сторінка) 306-314; його ж, Революційна Іспанія, там же, т. 10, стор.(сторінка) 431-432; Енгельс Ф.,Происхождение сім'ї, приватної власності і держави, там же, т. 21, с. 171—72; Ськазкин с.д., Маркс і Енгельс про західно-європейський абсолютизм, «Вчені записки МГПІ, кафедра історичного факультету», 1941,т. 3, ст 1; його ж, Проблема абсолютизму в Західній Європі, в кн.: З історії середньовічної Європи, М-коду.,1957; Поршнев Би. Ф., Народні повстання у Франції перед Фрондою (1623—1648), М. — Л., 1948; Люблінська А. Д., Французький абсолютизм в першій третині 17 ст, М. — Л., 1965; її ж, Новітня буржуазна концепція абсолютної монархії, в збірці: Критика новітньої буржуазної історіографії, М. — Л., 1961; Чистозвонов А.Н., Деякі аспекти проблеми генезису абсолютизму « Питання історії », 1968 № 5; Ардашев П.Н., Абсолютна монархія на Заході, СПБ,1902; Карєєв Н.Н., Західноєвропейська абсолютна монархія 16—18 вв.(століття), СП(Збори постанов) Би, 1908; Hartung F., Mousnier R., Quelques problemes concernant la monarchie absolue, в кн.: Relazioni del 10 congresso internazionale di Scienze Storiche, t.4,firenze[ 1955 ]; Molnar E.,Les fondements economiqus et sociaux de l`absolutisme,в кн.:12 Congres International des Sciences Historiques.Rapports,t.4,Wien,1965.
С.Д. Ськазкин.
Абсолютизм в Росії. Становлення А. у Росії (див. Самодержавство ) було тривалим процесом. Передумови виникнення А. намітилися ще з 2-ої половини 16 ст (посилення централізації державного управління, ліквідація залишків питомої роздробленості, ліквідація місництва; надалі — падіння значення Боярської думи, відмирання Земських соборів і так далі), але остаточне оформлення і перетворення Росії в чиновницько-дворянську монархію було в основному завершене в 1-ій чверті 18 ст Це знайшло своє вираження в заміні наказів колегіями (виникнення бюрократичного централізованого державного апарату), створенні регулярної армії, поліції, остаточному підпорядкуванні церкві державі і так далі Чималу роль в становлень А. зіграло перетворення Російської держави на обширну Російську імперію.
А. у Росії, в порівнянні з А. Западной Європи, володів рядом особливостей. До їх належить слабкість російської буржуазії, породжена багаточисельними причинами (затримка в розвитку міст в результаті монголо-татарської навали, закріпачення основної маси сільського і міського населення, що зумовило повільний розвиток капіталізму і ін.), які ставили її з самого моменту виникнення у велику залежність від держави. Особливості російського А. визначалися і тим, що в Росії, на відміну від Західної Європи, впродовж всього 18 і 1-ої половини 19 вв.(століття) зберігалися крепостнічеський буд і політичного панування дворянства, могутність якого складали крепостнічеськие латифундії в Європейській Росії. Ці і ряд інших чинників привели до того, що в Росії еволюція А. у бік буржуазної монархії відбувалася вельми повільно. До часу Лютневої революції 1917 процес цей не був ще завершений.
Економічний розвиток країни вимушував російський А. йти на задоволення деяких потреб буржуазії, що формується, але це були головним чином такі потреби, які були вигідні самому дворянству і укріплювали його положення в країні (зміна системи обкладення внутрішньої і зовнішньої торгівлі у бік протекціонізму і меркантилізму, підтримка промислових будівництв і т. п.). Об'єктивно, проте, така політика сприяла складанню буржуазії як класу. В той же час А. у Росії володів, як відзначало Ст І. Ленін, відомою мірою незалежності і здатністю (особливо з сірок 19 в) лавірувати між суперечливими інтересами різних класів. Самодержавство трималося, писав В.І. Ленін, «...отчасті і нерухомістю маси селянства і дрібних виробників взагалі, частково балансуванням між протилежними інтересами, будучи, до певної міри, і самостійну політичну силу»(Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 6, с. 363).
Під впливом соціально-економічного розвитку країни і революційного руху А. у Росії в 19—20 вв.(століття) зробив, по вираженню Леніна, декілька «кроків» у бік буржуазної монархії. Першим таким кроком, здійсненим в умовах революційної ситуації 1859—61, була селянська реформа 1861 і подальші буржуазні реформи (земська, судова, військова і ін.); другим кроком, зробленим в результаті революції 1905—07, була столипінська аграрна реформа і створення Державної думи, що була союзом царизму, крупних поміщиків і верхів торговельно-промислової буржуазії. При цьому еволюція у бік буржуазної монархії мала вельми суперечливий характер (контрреформи 80-х рр. 19 ст і ін.). У умовах наростання класових протиріч і революційного руху в Росії в кінці 19 ст і особливо на початку 20 ст у всій політиці А. посилюються реакційні межі, прагнення до бонапартизму.
А. у Росії був повалений Лютневою буржуазно-демократичною революцією 1917.
Питання про А. у Росії далеко ще не вивчений. До цих пір по ряду найважливіших проблем (соціально-економічні передумови, час переходу до А., його класична природа і ін.) продовжуються спори серед радянських учених. Так, з питання про причини переходу к А. у Росії ряд істориків вважає, що цей перехід був пов'язаний із загостренням класової боротьби широких народних мас проти класу феодалів. На думку інших істориків, А. у Росії — продукт боротьби усередині панівного класу, між феодальною аристократією (боярством) і дворянством. Немає єдності думок і з питання про соціальну природу російського А. Наряду з тією, що існує серед учених точкою зору, що А. у Росії відображав інтереси не лише дворянства, але і буржуазії, що народжується, частину істориків рахує характер походження і суть російського А. чисто феодальними. По-різному вирішується і низка інших запитань, пов'язаних з проблемою російського А.
Літ.: Ольмінський М. С., Держава, бюрократія і абсолютизм в історії Росії, 3 видавництва, М. — Л., 1925; Воровський Ст Ст, Про природу абсолютизму, Соч., т. 1 М-код.,1933; Сиричників Би. І., «Регулярна» держава Петра Першого і його ідеологія, ч. 1, М. — Л., 1943; Юшков С. Ст, До питання про політичні форми російської феодальної держави до XIX ст, «Питання історії», 1950 № 1; Мавродін Ст Ст, Деякі питання еволюції російського самодержавства в XVII—XVIII вв.(століття), у збірці: Питання генезису капіталізму в Росії. Сб. ст.,[Л.], 1960; Дербов Л. А., В. І. Ленін про класову суть і основні етапи еволюції самодержавства в Росії, в збірці: Історіографічна збірка, [Саратов], 1962; Абсолютизм в Росії (XVII— XVIII вв.(століття)), Сб. ст., М., 1964; Аврех А. Я., Російський абсолютизм і його роль в затвердженні капіталізму в Росії, «Історія СРСР», 1968 № 2; Черепнін Л. Ст, До питання про складання абсолютної монархії в Росії (XVI— XVIII вв.(століття)), М., 1968; Павлова-Сильванськая М. П., До питання про особливості абсолютизму в Росії, «Історія СРСР», 1968 №4; Шапіро А. Л., Про абсолютизм в Росії «Історія СРСР», 1968 №5.
