Історичні журнали, періодичні видання, освітлюючі питання історії. Попередником спеціального І. ж. у Росії була періодична збірка Н. И. Новикова «Древня російська вівліофіка» (1-е видавництво, 10 тт., 1773—75, 2-і, 20 тт., 1788—91). У 19 ст з'являється велика кількість спеціальних наукових видань, близьких за типом до І. ж., що випускалися під назвами «Записки...», «Праці...», «Вісті...», «Збірка...» і тому подібне різними науковими суспільствами і університетами (Московським суспільством історії і старовин російських, Російським історичним суспільством, Історичним суспільством Нестора-літописця, Суспільством історії, археології і етнографії при Казанському університеті і ін.). Велике значення мала «Історична збірка Вольної російської друкарні в Лондоні», А. І. Герценом, що видавався, і Н. П. Огаревим (2 тт., 1859, 1861). Перші русявий.(російський) І. ж. — «Російський архів» (1863—1917), «Російська старизна» (1870—1918), були і найбільш значні росіянами дореволюційними І. ж., у них, а також в «Древній і новій Росії» (1875—81), «Історичному віснику» (1880—1917) і «Київській старизні» (1882—1906) публікувалося велике число документальних матеріалів по історії Росії переважно 18—19 вв.(століття) На початку 20 ст з'явилися І. ж., що приділяли багато уваги історії російської суспільної думки і революційного руху — «Минувщина» (1906—07, 1917—26), «Минулі роки» (1908), «Голос минулого» (1913—23).
Після Великої Жовтневої соціалістичної революції 1917 створюються нові І. ж., становлення марксистської історичної науки і її наукових установ, що відобразили процес. Підвищений інтерес громадськості до історії класової боротьби, соціалістичної революції і Громадянської війни 1918—20 відобразили І. ж. «Пролетарська революція» [1921—41, спочатку орган Істпарта при ЦК ВКП(б)], «Каторга і заслання» (1921—35, орган Всесоюзного суспільства колишніх політкаторжан і засланців), «Червоний літопис» (1922—34, 1936—37) і ряд республіканських журналів (український «Літопис революції», 1922—33; грузинський під тією ж назвою, 1923—31, і ін.). І. ж., спеціально призначеним для публікації архівних матеріалів по історії СРСР, став «Червоний архів» (1922—41); теорії і практиці архівознавства були присвячені журнали «Архівна справа» (1923—41) і «Apxiвна справа» (1926—31). Розвиток радянської історичної науки викликав потребу в спеціалізованих І. ж.: по археології (див. Археологічні журнали ), етнографії (див. Етнографічні журнали ), сходознавству, слов'янознавству і ін. І. ж. широкого профілю «історик-марксист» (1926—41) і «Боротьба класів» (1931—36), що освітлювали досягнення радянських учених в різних областях вітчизняної і загальної історії, видавало суспільство істориків-марксистів. Органом Інституту історії АН(Академія наук) СРСР був «Історичний журнал» (1937—45), перетворений в «Питання історії». У післявоєнні роки виникли нові І. ж.: в 1957 — «Історія СРСР», «Питання історії КПРС». «Нова і новітня історія»; у 1959 — «Військово-історичний журнал».
В 1955—62 виходили журнали «Історичний архів», «Наукові доповіді вищої школи. Історичні науки». І. ж. видають установи АН(Академія наук) СРСР і АН(Академія наук) союзних республік, Московський і Ленінградський університети. Сучасні радянські І. ж. публікують результати новітніх досліджень радянських учених у всіх галузях історичної науки, всілякі документи і матеріали по вітчизняній і загальній історії, інформацію про наукове життя в СРСР і за кордоном, рецензії і бібліографію.
В 1972 в СРСР видавалися І. ж. (у дужках вказано число номерів в рік): «Вісник древньої історії» (4), «Військово-історичний журнал» (12), «Питання історії» (12), «Питання історії КПРС» (12), «Вісті Сибірського відділення АН(Академія наук) СРСР». Серія суспільних наук (3), «Історія СРСР» (6), «Народи Азії і Африки» (6), «Нова і новітня історія» (6), «Радянська археологія» (4), «Радянська етнографія» (6), «Радянські архіви» (6), «Радянське слов'янознавство» (6), «Вісник Ленінградського університету». Серія Історія, мова і література (4), «Вісник Московського університету». Дев'ята серія — Історія (6). Чотирнадцята серія — Сходознавство (2), «Вісті АН(Академія наук) БССР» (на білоруській мові з резюме російською мовою). Серія суспільних наук (6), «Вісті АН(Академія наук) Азербайджанською РСР» (на азербайджанській і російській мовах). Серія Історія, філософія і право (4), «Вісті АН(Академія наук) Казахською РСР». Серія суспільна (6), «Вісті АН(Академія наук) Молдавською РСР». Серія суспільних наук (3), «Вісті АН(Академія наук) Таджицькою РСР». Відділення суспільних наук (6), «Вісті АН(Академія наук) Естонською РСР» (на російській і естонській мовах). Суспільні науки (4), «Вісник суспільних наук» (на вірменській мові), Єреван (12), «Суспільні науки в узбекистані» (12), «Радянське фінноугроведеніє» (матеріали публікуються на російському, англійському, німецькому, французькому мовах), Талін (4), «Праці АН(Академія наук) Литовською РСР» (на російській і литовській мовах). Серія А. Общественниє науки (3), «Український історичний журнал» (українською мовою) (12).
Літ.: Нариси історії історичної науки в СРСР, т. 2, с. 610—14, т. 3, с. 274—78, т. 4, с. 262—67, М., 1960—66; Дмітрієв С. С., Російські історичні журнали по історії СРСР, в кн.: Дмітрієв С. С., Федоров Ст А., Бовикин Ст І., Історія СРСР періоду капіталізму, М. 1961; Шапіро А. Л., Бібліографія історії СРСР, М., 1968, с. 104—38; Алексєєва Р. Д., Жовтнева революція і історична наука в Росії (1917—1923), М., 1968, с. 39—48; Джерелознавство історії СРСР XIX — нач. ХХ вв.(століття), М., 1970; Лісовський Н. М., Бібліографія російського періодичного друку. 1703—1900, П., 1915, с. 922—25, 955—56, 993—95; Російський періодичний друк (1895—окт. 1917 рр.). Довідник, М., 1957; то ж (1702—1894) М., 1959.
За рубежем перші І. ж. стали з'являтися в 1-ій половині 19 ст В цей час в багатьох країнах (перш за все в Германії, Данії, Франції, Великобританії, США) поряд з суспільно-політичними журналами загального характеру починають створюватися журнали, історичні матеріали, що містять головним чином. С развитием різних областей історичного знання збільшувався об'єм історичної періодики. На початок 70-х рр. 20 ст за кордоном виходило декілька тис. І. ж.: загальноісторичних присвячених якій-небудь галузі історичної науки, певному періоду історії або події і так далі Вони видаються науковими установами, вузами (переважно університетами), історичними суспільствами і асоціаціями, музеями, архівами і так далі Тенденція до виділення спеціалізованих І. ж. зростає (див. перелік основних журналів при статтях Сходознавство,Візантіноведеніє,Слов'янознавство і др.; див.(дивися) також ст. Археологічні журнали ). До історичної періодики відносяться і журнали, освітлюючі теоретичні проблеми історії (з 1960 в Гаазі виходить міжнародний журнал цього профілю «History and Theory») і історичні аспекти інших галузей науки, — економіки філософії, права, військової справи і так далі
Серед І. ж. зарубіжних соціалістичних країн, з марксистсько-ленінських позицій освітлюючих проблеми національної і загальної історії, найбільш відомі: у Болгарії — «Історично преглед» (Софія, з 1945); у Угорщині — «Századok» (Bdpst, з 1867), «Acta Historica» (Bdpst, з 1951), «Történelmi szemle» (Bdpst, з 1958); у ГДР(Німецька Демократична Республіка) — «Zeitschrift für Geschichtswissenschaft» (Ст, з 1953); у Польщі — «Kwartalnik historyczny» (Warsz., з 1887), «Przegląd historyczny» (Warsz., з 1905); у Румунії — «Studii Revista de istorie» (Buc., з 1948); у Чехословакії — «Československý časopis historický» (Praha, з 1953), «Historický časopis» (Bratislava, з 1953); у Югославії — «Historijski pregled» (Zagreb, з 1954), «Istorijski časopis» (Beograd, з 1948); у ДРВ(Демократична Республіка В'єтнам) — «Нгиен киу лити си» (Ханой, з 1959); у КНДР(Корейська Народно-демократична Республіка) — «Екса квахак» (Пхеньян, з 1955); на Кубі — «Anales de la Academia de la Historia» (La Habana, з 1919). Ряд журналів друкує резюме на російській, англійській, французькій і німецькій мовах.
З І. ж., що виходять в капіталістичних країнах Європи, журнали найбільш широкого профілю: у Великобританії — «English Historical Review» (L., з 1886); у Іспанії — «Hispania. Revista Espanola de historia» (Madrid, з 1940); у Італії — «Rivista storica Italiana» (Roma, з 1884); у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) — «Historische Zeitschrift» (München, з 1859); у Франції — «Revue historique» (P., з 1876), «Revue ďhistoire moderne et contemporaine» (P., з 1899), «Annales. Economies. Sociétes. Civilisations» (P., під цією назвою з 1946; заснована в 1929 під назвою. «Annales ďhistoire économique et sociale»); у Данії — «Historisk tidsskrift» (Kbh., з 1840); у Норвегії — «Historisk tidsskrift» (Oslo, з 1871); у Швеції — «Historisk tidskrift» (Stockh., з 1881); у Фінляндії — «Historiallinen aikakauskirja» (Hels., з 1903) і «Historisk tidskrift för Finland» (Hels., з 1916); у Нідерландах — «Tijdschrift voor geschiedenis» (Amst., з 1886) і ін.
Ведучими І. ж. у США є «American Historical Review» (N. Y., з 1895) «Current History» (Phil., з 1914), «Journal of Modern History» (Chi., з 1929) і др.; у Канаді — «Canadian Historical Review» (Toronto, з 1920). Серед І. ж., що виходять в Латинській Америці, — мексиканський журнал «Historia Mexicana» (Méx., з 1951), аргентинський, — «Historia» (Ст Aires, з 1955) і «Revista de historia» (Ст Aires, з 1956), Бразільський, — «Revista do institute historico e geografico Brasileiro» (Rio de J., з 1838), чилійський, — «Boletin de la Acadimia Chilena de la Historia» (Santiago de Chile, з 1933), перуанський, — «Revista Historica» (Lima, з 1905). Проблеми латиноамериканської історії освітлюють також на сторінках «Hispanic American Historical Review» (Durham, США, з 1918).
Історія Австралії і Нової Зеландії освітлює в журналі «Historical Studies» (Melb., з 1940).
Велика кількість І. ж. виходить в Японії. Серед них — «Тоєси кенкю» (Киото, з 1935) і ін.
Історичним періодичним виданням, пройнятим буржуазною методологією, а інколи відверто ворожим марксизму-ленінізму і соціалістичним країнам, протистоять в капіталістичних країнах марксистські і ін. прогресивні І. ж., що в тій чи іншій мірі випробовують вплив марксизму. Це перш за все орган Італійської комуністичної партії «Studi storici» (Roma, з 1959), теоретичний орган Французької комуністичної партії «Cahiers du Communisme» (P., з 1924), англійський журнал «Past and Present» (L., з 1952), японський, — «Рекисигаку кенкю» (Токіо, з 1933) і ін.
Весь більший розвиток отримує історична періодика в країнах, що розвиваються. У Індії найбільш відомі — «Journal of Indian of History» (Trivandrum, з 1921), «Indian Historical Quarterly» (Calcutta, з 1925); у Пакистані — «Journal of the Pakistan Historical Society» (Karachi, з 1953); у Бірмі — «Journal of the Burma Research Society» (Rangoon, з 1911); у Алжірі — «Revue Africaine» (Alger, з 1856); у Єгипті — «Annales du Service des antiquités de l’egypte» (Cairo, з 1900); у Гані — «Transactions of Historical Society of Ghana» (Legon, з 1952).
Літ.: Historical periodicals; an annotated world list of historical and related serial publications. Ed. E. H. Boehm and L. Adolphus, Santa-barbara — Münich, 1961; World list of historical periodicals and bibliographies. Ed. by P. Caron and M. Jaryc, Oxf., 1939; Bibliographie historisher Zeitschriften. 1939—1951. Bearb. von H. Kramm. Bd 1—3, Marburg, 1952—54; American Historical association’s Guide to historical literature, N. Y., 1961; Ulrich’s periodicals directory. A classified guide to а selected list of current periodicals, foreign and domestic, 9 ed., N. Y., 1959.
В. А. Дунаєвський і Р. 3. Іоффе (І. ж. за рубежем).
